Слово „вибори” вже давно не асоціюється в пересічного українця з чимось „демократичним” і приємним, швидше навпаки, викликає роздратування або й взагалі – повну байдужіть. Проте від виборів не втекти – вони невідворотно насуваються, викликаючи помітне пожвавлення „законотворчих ініціатив” серед депутатів, які воліють „підремонтувати” систему виборчого права в Україні. Зокрема, вже протягом року представників „помаранчевої команди” не полишає ідея змінити спосіб обрання голів міських, сільських та селищних рад, відновивши мажоритарну систему абсолютної більшості. Цей багатослівний термін означає запровадження двох турів виборів.

Дороге задоволення для Держбюджету

Ідея проведення виборів у два тури з 50% прохідним бар’єром в Україні далеко не нова: з 1991 до 1998 року за такими правилами проходили всі вибори – від голови сільради до депутата Верховної Ради. У виборах за мажоритарною системою абсолютної більшості переможцем вважається той кандидат, який набрав не менше 50% плюс один голос усіх голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі, якщо жоден кандидат не набирає абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур виборів, в якому беруть участь лише два кандидати, що у першому турі набрали найбільшу кількість голосів. Переможцем вважається той, хто набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник. Проте від цієї системи відмовилися, в тому числі, і з економічних міркувань.

Повернутися до старих правил збиралися лідери БЮТ під час підготовки до перевиборів мера Києва Леоніда Черновецького, призначених на 25 травня 2008 року. Прихильники Юлії Тимошенко сподівалися, що ухвалення цієї поправки в парламенті, дозволить їм перемогти в другому турі Черновецького. Однак тоді справа до голосування в парламенті так і не дійшла.

Згадали про цю ідею вже двічі протягом останнього місяця депутати від “НУ-НС” та БЮТ. Так, у лютому цього року Владислав Каськів, Володимир Бондаренко, Сергій Подгорний та Михайло Поживанов подали на розгляд парламенту проект змін до Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, в якому пропонувалося відновити „двотуровість” обрання як міських, так і сільських та селищних голів. Проте цей законопроект підтримали лише 224 депутати за необхідних 226.

Водночас про активну підтримку проведення виборів як міських, так і сільських та селищних голів у два тури заявили громадські організації. Зокрема, головний координатор громадянської кампанії „Форум порятунку Києва” Віталій Черняховський наголосив, що ухвалення мажоритарної системи абсолютної більшості дозволить боротися зі свавіллям мерів. „Київ та інші міста – не полігон для випробувань мерів, які можуть підкупляти виборців за пайку хлібу. Міські та сільські голови – надзвичайно відповідальні посади. Огидні виборчі технології не будуть спрацьовувати, якщо повернути вибори у два тури, як і було до 1998 року”, – вважає В.Черняховський. Як приклад недосконалості існуючої мажоритарної системи відносної більшості, він навів перемогу київського міського голови Леоніда Черновецького на виборах у травні 2008 року, де той заручився підтримкою лише 20% від загальної кількості виборців, та перемогу кіровоградського міського голови Володимира Пузакова у лютому 2007 року – 8%.

Провал через лобі?

Друга спроба ухвалити зміни до виборчого законодавства також стала невдалою. 5 березня 2009 року законопроект народного депутата від “НУ-НС” Миколи Катеринчука не дістав підтримки в сесійній залі. „За” проголосували 218 прихильників цієї ідеї. У проекті цього закону передбачалося відновлення мажоритарної системи абсолютної більшості при виборі лише міських голів. Автор пов’язав провал свого законопроекту із достатньо потужним лобі мера Києва у Верховній Раді. „У Черновецького на сьогоднішній день є достатньо велике лобі у парламенті, яке в моєму розумінні, діє на збереження існуючого режиму. Він розуміє, що в 2010 році будуть наступні вибори. Цим обумовлений брак голосів”, – сказав він.

У свою чергу депутат від НУ-НС, голова депутатської групи „За Україну!” В’ячеслав Кириленко запідозрив свого колегу у відволіканні уваги від нагальних проблем самоврядування в Україні та намаганні звести рахунки з мером Києва. „Ми згадуємо про місцеве самоврядування, коли треба когось обмежити або посилити, або призначити, або зняти. Тому я не думаю, що це правильна постановка питання, оскільки місцеве самоврядування потребує вирішення набагато ширшого кола проблем”, – зазначив він.

Фракція Партії регіонів взагалі зайняла позицію „моєї хати з краю”, мовляв, ви розбирайтеся з ким хочете, а ми подивимось. Депутат-регіонал Ярослав Сухий так прокоментував неголосування своєї фракції за цей закон: „Нас не цікавили, не цікавлять і ніколи не будуть цікавити розбірки всередині помаранчевого табору. Черновецький – представник „Нашої України”, з ним на дострокових виборах боровся представник БЮТу Турчинов, от хай собі й далі борються. Цей законопроект написаний під конкретну ситуацію і під конкретну людину. Не може Верховна Рада так дрібно розмінюватися. Двотуровість виборів мера тільки гальмуватиме виборчий процес, призведе до збільшення витрат з бюджету, більше чвар, більше позовів до судів”.

А от комуністи готові підтримати цей законопроект в разі поширення його положень лише на вибори мерів обласних міст. Зокрема, Адам Мартинюк зауважив: „Поза всяким сумнівом цю проблему треба вирішувати, але спочатку хай нам порахують, у скільки мільярдів гривень виллється державному бюджету повторне голосування в усіх містах України. Двотуровість виборів доцільна лише для обрання мерів обласних центрів, міста Києва та Севастополя, особливо в умовах кризи”.

Битва за Київ триває…

Втім, відмовлятися від ідеї проведення виборів у два тури в БЮТ не збираються. Депутат Володимир Бондаренко повідомив, що має намір у квітні внести норму про 50% прохідний бар’єр і проведення виборів у два тури в закон „Про столицю – місто-герой Київ”. „Йдеться про те, що мер Києва повинен обиратися так само, як Президент. Важливо, щоб для перемоги на виборах мера столиці кандидат спирався на підтримку політичних сил і формував майбутню владу вже під час другого туру”, – сказав він.

Усі вищенаведені ініціативи, очевидно, мають право на життя і значною мірою сенс, адже нині в багатьох містах відбувається протистояння між міським головою й міськрадою. Якщо ж мер буде обраний значною кількістю людей в тому чи іншому місті, в нього буде більше можливостей виступати не з політичних позицій, а в інтересах громади (у всякому разі в ідеалі).

Водночас, треба врахувати, що проведення двох турів виборів в усіх українських містах стане занадто дорогим задоволенням для бюджету країни. Нині ці цифри не наважився озвучити жоден з авторів внесення змін до виборчої системи. Ключовим пунктом у цій історії залишається столиця, а точніше битва за неї напередодні президентських перегонів… Цілком зрозуміло, що пропоновані зміни, перш за все, спрямовані на майбутні вибори в Києві та усунення легітимним шляхом „мера всіх бабусь” Леоніда Черновецького, якого не дає „кривдити” сам Президент. Опозиція, очевидно, усвідомлює що в процесі виборчої кампанії не зможе узгодити „єдиного кандидата” – як у нас ведеться, про нього багато говориться, а в підсумку всі йдуть „обиратися” гуртом, розпорошуючи голоси… Тож перемогти „вічного мера” є шанс лише за умови двох турів виборів.

Та навіть, якщо вдасться ухвалити зміни до закону про вибори, Президент їх, швидше за все, заветує. Віктор Ющенко погрожував зробити це ще рік тому, коли така ідея виникла перед достроковими виборами мера столиці. Тоді глава держави зазначив, що „запровадження другого туру ставить в нерівні умови інші міста України”, чудово розуміючи, що Київ апріорі є „нерівним” серед інших міст України. Бо хто володіє впливом тут, той може розраховувати на значні бонуси напередодні президентській кампанії. І про це добре знає як Віктор Андрійович, так і Юлія Володимирівна…

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# міські голови