Владний олімп України трясе вже кілька років і навіть у найбільш «стабільних і послідовних» політиків час від часу виникають проблеми з цією ж таки стабільністю і послідовністю… Яскравим прикладом цьому є найбільша парламентська фракція у ВР VI скликання – Партія регіонів, лідер якої виступав у 2004 році з передвиборчим гаслом «Тому що послідовний…». Нині цей вислів викликає хіба що іронічну посмішку, адже саме з цим у поведінці «регіоналів» неабиякі проблеми, особливо останні кілька місяців…

Вічний інтерес – влада

Здається, головною «фобією» помаранчевих коаліціянтів за останній рік стали постійні чутки про можливе переформатування більшості за рахунок участі в ній Партії регіонів. У «змові» з біло-блакитними почергово підозрювали то БЮТ — “НУ-НС”, то – навпаки. Причому ні ті, ні інші не приховували, що «переговори ведуться»…

І якщо у «нашоукраїнців» сякий-такий досвід «дружби» з «регіоналами» вже був, коли у 2006 році вони заслали кількох своїх міністрів в уряд так званої «антикризової коаліції», то у БЮТ для цього кроку не вистачило такої «дрібнички», як ще одне прем’єрське крісло… Воно й не дивно, адже амбіції Юлії Володимирівні значно більші, ніж у всіх «нунсівців» разом узятих, і тому важко уявити політичну конфігурацію, за якої Янукович стає Прем’єром, а Тимошенко – лише членом команди.

У свою чергу поведінка Партії регіонів змінюється в залежності від політичної доцільності, а точніше інтересів тих, хто її фінансує. А тому «вчорашні опоненти» запросто можуть стати «сьогоднішніми друзями», якщо домовитися про призначення «спільного ворога» та «правильний розподіл посад». І не варто аж надто вірити у палкі промови спікерів Партії регіонів, які таврують сьогоднішній уряд і присягаються «ніколи не мати з «помаранчевими» справ», адже істинність вислову – «в політиці немає вічних друзів чи ворогів, є лише вічні інтереси» ніхто поки що не скасовував. Послідовність тут якщо і простежується, то винятково одна – прагнення влади, бажано абсолютної…

Великий розкол чи дрібний поділ?

У колись згуртованій і монолітній Партії регіонів нині виразно виокремилося декілька угруповань, які нині мають подекуди діаметральне бачення подальшого розвитку «послідовних».

Зокрема, Сергій Льовочкін та Юрій Бойко, яких нібито підтримує скандальний олігарх Дмитро Фірташ, продовжують «тягнути руку» за Віктора Януковича. Вони відверто виступають проти союзу з Юлією Тимошенко і фактично підштовхують свого лідера до остаточного «спалення мостів» з нею. В парламентських кулуарах подейкують, що саме вони нарадили Януковичу до непродуманого «наїзду» на уряд “леді Ю”, елементарно не порахувавши голоси, необхідні для її відставки. «Ми не змогли відправити уряд у відставку, зате народ почув, що думає про нього парламент", – намагалася зберегти «гарну міну при поганій грі» депутат-регіонал Ганна Герман. Проте це вийшло не дуже переконливо…

У свою чергу брати Клюєви та контрольовані ними депутати різко критикують такі войовничі ініціативи „фірташівців” і обстоюють ідею порозуміння й тісної співпраці з Тимошенко. Так, Андрій Клюєв був одним з основних переговорників при спробі створення «ширки» (широкої коаліції “ПР–БЮТ”) і навіть після невдачі не втрачає надії на ухвалення зусиллями двох найбільших парламентських фракцій нової Конституції, яка б надовго забезпечила, як хтось висловився, «дерибан України на двох».

Окрім того, найбагатший олігарх України Ринат Ахметов та його соратник Борис Колесников останніми заявами також досить відверто продемонстрували свою позицію – дружити з Тимошенко зараз вигідно, а тому потрібно. За словами Ахметова, великий бізнес і опозиція готові об’єднатися з урядом України для боротьби з кризою. «Я дуже хочу, щоб уряд переміг кризу. Я не хочу боротися з урядом. Я хочу боротися з кризою, і це головна наша мета, щоб ми всі змогли перемогти кризу» – сказав Ахметов.

Подейкують, що Ринат Леонідович остаточно розчарувався у своєму протеже і що нині йому простіше домовлятися з Юлією Володимирівною, ніж з Віктором Федоровичем. З іншого боку, відкритого демаршу Ахметова очікувати не варто, бо замінити Януковича в Партії регіонів поки що ніким, тому терпіти його у ролі вождя «регіоналам» доведеться до завершення виборів. До того ж, не лише терпіти, а й фінансувати його кампанію.

Переговори тривають…

Багатоходівка під назвою «одночасно-дострокові вибори», яку зараз намагаються розіграти основні політичні гравці у Верховні Раді за участі Президента і Прем’єра, лише посилили «сахання» із боку в бік регіоналів. Дружнє голосування з БЮТ за дату виборів глави держави – 25 жовтня цього року, а також показова готовність «регіонів» іти на вибори «хоч зараз» є дещо награною. Адже коштів на таке масштабне політичне дійство потрібно дуже багато, а от чи буде бажаним результат – велике питання.

У той же час «пробний» виступ опозиції проти уряду із заявленим всеукраїнським «антикризовим мітингом» виявився відверто непереконливим: звезення до столиці кількох тисяч людей із партійною символікою більше нагадувало «народження горою миші», ніж «всенародний гнів». Тому, очевидно, «регіоналам» таки доведеться домовлятися з БЮТ або принаймні не «оголошувати війни», блокуючи трибуну.

Зрозумівши це, в понеділок, 13 квітня, Віктор Янукович запропонував українському уряду допомогу. За словами лідера опозиції, через те, що коаліція не здатна розробити якісну антикризову програму, Партія регіонів підготувала свої вимоги і пропозиції з цього питання. Він пояснив, що ПР просто не бачить іншого виходу з ситуації. «Тут йдеться не про війну, а про те, щоб ми знайшли шляхи подолання кризи. Сьогодні коаліція погодилася з вимогами опозиції. Ми не забігатимемо наперед і не ставимо собі мету дестабілізувати ситуацію в країні. Ми ставимо собі — подолати кризу, а що для цього потрібно зробити – побачимо», – сказав він.

Відповідь на такі «миролюбні» пропозиції не забарилася: у БЮТ одразу спрогнозували, що вже у травні може бути створена нова «широка коаліція» за участі “трьох з половиною” фракцій – частини “НУ-НС”, Блоку Литвина, БЮТ та ПР. "Я намагаюся переконати всі політичні сили, зокрема, Партію регіонів, Блок Литвина і “НУ-НС” об’єднатися перед обличчям кризи і підписати документ про співпрацю. Або це буде формування коаліційної угоди, або це буде формування принципів співпраці для виходу з кризи на бодай піврічний період", – заявив віце-спікер, депутат від БЮТ Микола Томенко.

Щоправда «регіонали» поки що відкидають «зближення» з «біло-сердечними». Так, заступник голови партії Сергій Єфремов досить гостро відреагував на запитання журналістів чи готова його політсила створити коаліцію з БЮТ і представити 12 травня спільну антикризову програму: «Партія регіонів не працює над спільною програмою ні з якою політичною силою, у тому числі й з БЮТ». За його словами, «регіонали» могли б допомогти уряду підготувати «сильний і серйозний документ, якби були залучені до його реалізації». «Враховуючи те, що ми не маємо можливості впливати на його реалізацію, ми не маємо наміру прив’язувати себе будь-яким документом до нині діючого непрофесійного аморального уряду», – відрізав Єфремов.

Проте, очевидно, не варто аж надто вірити у таку безапеляційність опозиції. Швидше за все, парламентський “брейк”, на який депутати пішли до 12 травня, може бути використаний для пошуку консенсусу, сенс якого зрозумілий: невідворотне завершення політичної кар`єри Ющенка і поділ влади на максимально паритетних умовах між двома найбільшими політгравцями.

На кону – президентська посада. Поки що вона не з такими широкими повноваженнями, як би хотілося Тимошенко і Януковичу, але від цього не менш жадана. У крайньому разі можна «переписати» Конституцію… Якщо ж не вдасться цього зробити до кінця червня, переговори втратять сенс до завершення президентських перегонів – всі серйозні претенденти на крісло гаранта і без того будуть втягнуті у виборчу кампанію. Інтрига також полягає і в тому, чи готовий буде Янукович стати Президентом без реальних повноважень, а точніше – чи готові до цього ті, хто зараз фінансує Партію регіонів…

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# непослідовність