Фрагменти із інтерв’ю журналістки Лелі Веймут із Президентом України Віктором Януковичем, опублікованого газетою “The Washington Post” http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2011/01/28/AR2011012803007.html?sid=ST2011012804093 28 січня, вітчизнні ЗМІ досить широко цитували. Пропонуємо переклад цієї публікації.

— Однією із основних цілей помаранчевих був вступ до Євросоюзу. Чи ставить нинішня влада аналогічну мету?

— Насправді всі мають пам’ятати, що саме Партія регіонів ще в 1997 році заявила в одному із своїх установчих документів, що один із пріоритетів партії – це поступова інтеграція України до Євросоюзу. До того ж в травні минулого року Верховна Рада вперше прийняла законодавчий акт, в якому було чітко сказано, що метою України є вступ до ЄС. Закон був президентською ініціативою.

— Дехто вважає, що нинішній уряд замість того, щоб зближуватися із ЄС, намагається встановити надмірно тісні зв’язки із сусідньою Росією і наводить приклад договору, підписаного минулого квітня, який продовжує перебування Чорноморського флоту в Севастополі в обмін на знижку на газ. Озираючись назад, як ви вважаєте, ця угода стала вигідною?

— Україна та Росія завжди мали традиційно стратегічні відносини. І лише за президентства мого попередника Віктора Ющенка ці відносини стали вкрай напруженими. Торговий оборот між нашими державами скоротився із 40 млрд доларів до 13-ти. Більше того, двічі за короткий період часу відбулися гострі газові війни, які завадили Україні виконати свої зобов’язання із постачання блакитного палива до Європи, від чого та зазнала суттєвих втрат.

— Я думала, що це Росія перекрила поставки?

— Це стало наслідком того самого гострого погіршення відносин. Ми говоримо радше про результат, ніж про факт. У 2010 році одним із зовнішньополітичних пріоритетів України стало покращення відносин із Росією. Європа сьогодні щаслива, бо їй більше не доводиться турбуватися через перспективу відсутності газу, особливо у зимовий період. Така політика призвела до більшої стабільності та забезпечила безпеку всієї Європи.

— Віктор Федорович, ви перемогли на виборах, які всі визнали найбільш прозорими та демократичними за історію України. Однак за останній рік всі тільки і говорять про те, що демократія в державі помирає і багато хто ставить під сумнів демократичність жовтневих місцевих виборів. Що ви думаєте із цього приводу? Чи плануєте якось змінити ситуацію?

— Я неодноразово наголошував на тому, що українське виборче законодавство має безліч недосконалостей. Я також намагався виправити хоча б деякі із цих недосконалостей напередодні жовтневих виборів настільки, наскільки це було можливо….на безпосереднє прохання опозиції. Після виборів я дав зелене світло співпраці між спеціальною робочою групою та міжнародними експертами, які мають це законодавство повністю виправити. Сьогодні ця робоча група активно розробляє нове виборче законодавство України.

— Ваші критики постійно говорять про те, що в Україні відбувається вибіркове переслідування опозиції, а всі звинувачення носять винятково політичний характер. Чому ваш уряд заводить справи лише проти опозиційних діячів?

— Я із цим абсолютно не погоджуюсь. Це просто неправда.

— Американський уряд говорить, що це правда.

— В реальності, слід менше звертати на те, що і хто говорить. Слід концентруватися на фактах. Я можу вам ці факти із легкістю навести. В державі розпочалася широка кампанія по боротьбі із корупцією та порушенням закону. Це не вибірковий підхід, заснований на політичних причинах, а кампанія, що спрямована проти всіх порушників та злочинців, незважаючи на їхню партійну приналежність.

— Чи хтось із ваших однопартійців потрапив під слідство?

— Звичайно.

— Але серед найбільш відомих персон, які потрапили під слідство, — колишній Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко та екс-міністр фінансів Богдан Данилишин, який отримав політичний притулок в Чехії.

— Давайте я відповім на це. Одним із прикладів того, що в Україні немає вибіркового політичного переслідування – це справа проти колишнього спікера Верховної Ради Автономної Республіки Крим Анатолія Гриценка, який перебуває під вартою, незважаючи на те, що обіймає посаду мого радника.

Що ж до колишнього міністра економіка – пана Данилишина – то він взагалі ніколи не був фігурою політичною і просто обіймав посаду фінансового керівника, на якій, за словами обвинувачення, він вдавався до реалізації корупційних схем. Я вважаю, що рішення Чехії надати йому політичний притулок жодним чином не стосується фактів, що надійшли їй від правоохоронних установ України. Замість того, щоб ховатися у Чехії та уникати від відповідальності Данилишину слід було б приїхати до України та довести, що він немає жодної причетності до згаданих корупційних схем.

— Але американський уряд говорить, що у списку переслідуваних політиків сьогодні лише декілька не мають відношення до попереднього уряду Тимошенко. Чи плануєте ви засудити Юлію Володимирівну?

— Це достатньо контраверсійне питання. Враховуючи думку уряду США, всі знову ж таки мають пам’ятати, що коментуючи будь-які події слід опиратися лише на факти. Я переконаний, що якби всі засновували свої твердження лише на фактах та інформації, наданою Генпрокуратурою України, всі б чудово зрозуміли, що сьогодні ми є свідками потужної кампанії боротьби проти корупції. Зазначені вами особи вже давно порушили українські закони. Як приклад, звинувачення проти згаданого члена Партії регіонів Анатолія Гриценка, якому приписуються нелегальні операції із землею ще до 2007-го року. Тож це також акт минулого. Лише у 2010-му, достатньо велика кількість політиків нарешті була притягнена до відповідальності за фактами корупції. Багато із них є також членами Партії регіонів або членами партій, які входять до нашої коаліції. Цей факт доводить, що ми не вдаємося до вибіркового переслідування винятково опозиціонерів.

— Повертаючись до Юлії Тимошенко – так чи плануєте ви її засудити?

— Я нічого не планую. Є закони, та Кримінальний кодекс, перед яким рівні всі громадяни. Мені зараз важко сказати, в якому напрямку буде просуватися робота прокурорів, однак я можу сказати, що я буду задоволений, якщо пані Тимошенко буде виправдано, в разі якщо вона дійсно не вчиняла жодних правопорушень.

— В США також дуже схвильовані тим фактом, що в Україні вчиняється тиск на журналістів та громадські організації. Вони говорять, що влада намагається придушити будь-які прояви опозиційної діяльності. Чи справді це так?

— Можливо, ми маєте якісь конкретні факт. Про які громадські організації ви говорите?

— Один із журналістів зник, чи не так?

— Багато журналістів по всьому світу постійно зникає.

— Це причина для стурбованості…

— А хто говорить, що ми не схвильовані цим фактом? Слідство активно ведеться.

— Мені говорили, що в Україні дуже багато тиску із боку влади та органів безпеки на громадські та правоохоронні організації. “Freedom House” навіть понизив Україну у рейтингу демократичних країн світу. Що відбувається?

— Я завжди дуже різко реагував на будь-яке порушення прав людини. Якщо я почую, що будь-який член уряду чи інший чиновник намагається тиснути на громадські організації, то я неодмінно зреагую та детально вивчу всю ситуацію. Я все ще вважаю, що всі ці звинувачення в сторону уряду – це спроба тиснути на нього та спинити кампанію по боротьбі із корупцією.

— Тож ви стверджуєте, що доповідь “Freedom House” була випущена для того, аби зупинити кампанію по боротьбі вашого уряду із корупцією?

— Так, я так вважаю. Давайте я вам наведу ще один факт. На сьогодні рівень довіри до України зростає. Майже всі міжнародні фінансові установи підвищили рейтинг України та погодилися із нею співпрацювати. Однак ще одним важливим фактом, який слід пам’ятати, це те, що в ООН існує 4 категорії держав: до першої групи відносяться найбільш розвинуті держави, до другої середньорозвинуті, до третьої країни із перспективою і до четвертої держави із дуже низьким розвитком та іншими різноманітними недоліками.

У 2004-му Україна обіймала 70-те місце і відносилася до третьої групи. Упродовж останніх п’яти років вона опустилася на 80-те місце. Водночас протягом останнього року ми зуміли здійнятися аж до 69-ї позиції, що відносить нас до другої групи. Це дуже великий стрибок і довіра із боку міжнародного товариства.

— Ще одним важливим фактом, який слід брати до уваги, це те, що за останні 20 років Україна жодним чином не модернізувала свою економіку. Не було втілено жодних суттєвих реформ. Чому?

— Тому що не було стабільності: ми постійно спостерігали за гострою політичною боротьбою. Коли я прийшов до влади у 2010-му, я одразу взяв курс саме на встановлення стабільності. Розпочалася судова реформа, податкова реформа, адміністративна реформа і т.д. Ми намагаємося покращити державний фінансовий сектор. Політика уряду полягає в дерегуляції економіки та покращенні інвестиційного клімату. Звичайно, цей процес не завжди відбувається гладко, але сьогодні Україна стабільна як ніколи.

— Яким ви бачите розвиток відносин між США та Україною?

— Наші відносини із США стратегічні і багато в чому наші погляди однозначно збігаються. Всі досягнуті угоди, особливо це стосується угоди укладеної на ядерному саміті минулого року, виконуються на 100 відсотків. Це стосується і програми збагачення урану, і знищення ракетного палива і т.д. Між нашими державами величезна кількість домовленостей і це доводить, що відносини хороші та стабільні.

Переклад Л.Дубенко.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# “the washington post”