Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.

Эфир за 30.05.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.

Оксана Ващенко: Україна активно готується до чергових виборів. Політики як завжди вирішили, так би мовити, вдосконалити виборче законодавство. Що з цього вийде — побачимо.

В ефірі програма «РазворотUA». З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас!

У нас сьогодні в студії: Олександр Черненко — голова Комітету виборців України і Андрій Золотарьов — керівник центру «Третій сектор». Добрий день і вам!

Спостерігаючи від виборів до виборів за підготовкою політиків до виборчих кампаній в Україні, сфоромувала враження, що уроки минулих виборчих перегонів залишаються неврахованими чомусь. Можливо, досвіду ми і не набуваємо від цього, але знову хочемо змінити виборче законодавство навіть напередодні офіційного початку виборчої кампанії.

Що з цього вийде? Вже, скажімо, деякі політики говорять про те, що якщо одні справді вирішать відкоригувати виборче законодавство, то інші будуть говорити про заздалегідь сплановані фальсифікації. Чи можна вже, як то кажуть, активно дискутувати на цю тему, принаймні зараз у цій студії. Але як ви відчуваєте, чи справді такі масштабні фальсифікації вже зараз готуються на законодавчому полі? Будь ласка, Олександр Черненко.

Олександр Черненко: Скажімо так, яким би ідеальним не був закон, якщо є політична воля певних політиків, завжди є установка на порушення та фальсифікації, вони завжди будуть. Жодним законом їх не зупинити. Тому, закон може лише, скажімо, розширити їх поле чи звузити їх можливість, але жодним чином не зупинити. Це перше.

Друге, чинний закон, який був прийнятий консенсусом, має ряд позитивних сторін, і ми про це казали, але, безперечно, в ньому є певні огріхи навіть суто технічні. Третє, цей закон став «дірявим» після рішення Конституційного Суду, який зупинив дію певних норм, але взамін нічого не запропонував. Тому, є певні неузгодження між статтями закону, тому що окремі статті не діють, а інші на ці статті фактично посилаються. Якщо будемо далі детальніше аналізувати, я зупинюся. Поки що в тому проекті, який пропонує ЦВК, або внесений народними депутатами, я не бачив таких великих, можливо, навіть не великих, будь-яких дуже серйозних, за винятком, нюансів, які б могли сприяти фальсифікаціям.

Оксана Ващенко: Якщо говорити докладніше, то двадцять четвертого травня в парламенті було зареєстровано законопроект, який передбачає, що вибори проводяться в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, що охоплює усю територію України, і закордонний виборчий округ, що складається із закордонних виборчих дільниць. Авторами документа виступили група депутатів від Партії регіонів, є навіть від Народної партії один і Олександр Омельченко як позафракційний. Вони сказали, що цей законодавчий документ відповідає пропозиціям Центральної виборчої комісії з удосконалення виборчого законодавства.

І все-таки кажуть, що крім запропонованих змін у рамках обговорення законодавчих ініціатив, очевидно може з’явитися ще щось нове, чого зараз немає в цьому документів.

Андрій Золотарьов: Эти опасения еще две недели назад выразил Николай Томенко, который высказал предположение о том, что будут отменены нормы о пятилетнем хранении бюллетеней и об уголовной ответственности за уничтожение бюллетеней. Но вот действительно, в данном проекте предложений по усовершенствованию закона о выборах, во всяком случае, ничего криминального практически нет. То есть, это действительно вопрос доработки закона. Поскольку, скажем так, я бы жестче оценил этот закон, то закон был предельно сырой и об этом юристы предупреждали, что возникнет ряд весьма серьезных проблем, которые со временем рискуют превратиться в политические, поскольку за год до выборов…

Оксана Ващенко: Ну дотягуємо, завжди дотягуємо…

Андрій Золотарьов: Да, да, да… И в этой ситуации… Есть поговорка Эдуарда Первого о том, «что касается всех, должно быть одобрено всеми». И в этой ситуации — что мы наблюдаем? С одной стороны — действительно регионалы резонно говорят о технических доработках закона, поскольку в противном случае подвисает зарубежный избирательный округ и выборы могут быть признаны нелегитимными, абсолютно верно.

С другой стороны, оппозиция совершенно справедливо подозревает «регионалов», потому что они имеют такую «хорошую» привычку играть не по правилам, а играть с правилами. И в этой ситуации возникают подозрения, что в последний момент в процессе голосования вносятся нужные поправки «регионалами» и им ничто не мешает за это проголосовать. Но точно так же ничто не мешает им внести отдельный законопроект и принять эти поправки.

Другой, худший вариант, я считаю, который также приведет к делегитимизации выборов, — если вот эти неурядицы, прорехи в законе будут устраняться разъяснениями Центральной избирательной комиссии. Точно так же возникает вопрос о легитимности выборов.

И последнее, все-таки хотел бы акцентировать на том, что дорогие в прямом и переносном смысле наши депутаты с этим законом выдали явную халтуру. Поскольку в том виде, в котором закон сегодня действует, и здесь надо согласиться с Андреем Магерой, который справедливо указывает на то, что результаты этих выборов вполне могут быть оспорены в суде.

Оксана Ващенко: А якщо говорити про законні підстави в результаті можливого ухвалення цього законодавчого документа. Бо, принаймні, якщо буде така шалена критика, можливо, і Партія регіонів не буде такою активною в лобіюванні цього законодавчого документу.

Олександр Черненко: Дійсно, і це ми зараз спостерігаємо. Є офіційні заяви, ну, неофіційні чи офіційні речників Партії регіонів, мовляв, опозиція не хоче, ну, і не будемо.

Оксана Ващенко: Якщо він не настільки кримінальний і не несе ніяких таких кардинальних змін.

Олександр Черненко: Так, але виникає небезпека, про яку ми вже говорили. Давайте проаналізуємо… Не чинний, а цей законопроект, який пропонується, я би його розділив на три категорії поправок. Перша — це технічні поправки і просто огріхи в законі. В діючому законі, там, де йдеться про вимоги до форми бюлетеня, не вказано, що в бюлетені має вказуватися прізвище кандидата. Там вказано ім’я, по-батькові, рік народження і так далі. Фактично, за цим законом бюлетені треба друкувати без прізвища — нонсенс.

Наступне, це узгодження закону про вибори з рішенням Конституційного Суду. У нас є два рішення Конституційного Суду по закордонних виборцях і по подвійному балотуванню. Рішення суду є, він зупинив дію певних норм, але взамін нічого не запропонував, бо Конституційний Суд не може писати закони, він може лише зупиняти дію неконституційних законів. Тобто, цим законопроектом пропонується провести чинний закон у відповідність до рішення Конституційного Суду. Подобається воно нам чи ні — це інше питання.

Наступна група поправок — це зняття навантаження на Центрвиборчком. Поясню. За цим законом, за чинним — ЦВК реєструє всіх кандидатів у мажоритарних округах. А їх ми очікуємо від двох до п’яти тисяч. ЦВК з цим погодилося — добре. Вона впорається, зареєструє всіх мажоритарних кандидатів, але за цим законом ЦВК реєструє ще й довірених осіб усіх кандидатів, яких буде кілька тисяч. Відповідно Центральна виборча комісія проводить жеребкування між кандидатами-мажоритарниками за часом їх виступів на державному телебаченні. Колись всі ці моменти були покладені на окружну комісію. Добре, якщо ми боїмося, що не так зареєструють кандидатів, нехай їх реєструє ЦВК. Але навіщо Центрвиборчком має реєструвати довірених осіб, яких, я боюся, буде більше десяти тисяч?

Тому, оце такі три норми цього закону, в яких немає, як сказано було, нічого кримінального. Якщо ці поправки не приймаються, ЦВК починає ці проблеми усувати своїми постановами…

Оксана Ващенко: Так, шляхом постанови можна уникнути цих колізій?

Олександр Черненко: Можна, але це теж… іншого виходу немає. Буде робитися шляхом постанов. Але це теж сумнівний юридичний шлях.

Оксана Ващенко: Можна оскаржити…

Олександр Черненко: ЦВК має діяти лише в межах своїх повноважень і згідно з діючим законом. Якщо в законі не написано, що в бюлетені немає прізвища кандидата, а Центрвиборчком постановою затверджує форму бюлетеня, в якій вказує, що прізвище повинно бути — ЦВК навіть не тлумачить закон, вона його перевищує. Це може бути оскаржено в суді на раз-два і тоді ми просто заходимо в правовий тупик.

Оксана Ващенко: Ви знаєте, от як на мене, якщо зважати на ті поправки, які необхідно внести для того, щоб не було потім жодних питань як у однієї сторони так і в іншої — хто програє, а хто виграє, то те, що відбулося, звичайна недбалість. Тому що всі в цій студії дискутували й поза її межами про, скажімо, високі матерії, хто буде представляти інтереси партії або кандидата в депутати в комісіях. Там була величезна дискусія стосовно того, в якій кількості, в яких пропорціях, а от виявилося, що дріб”язок і не помітили. Але такий дріб”язок може потім і вирішити чиюсь долю.

Андрій Золотарьов: Я скажу жестче — это откровенная халтура! Почему я так говорю о дорогих наших депутатах? Имея такое содержание и такие мыслимые и немыслимые льготы, все-таки надо ответственно относиться к исполнению собственных обязанностей, и прежде всего — делать качественные законы.

Оксана Ващенко: Ні, ну, якщо громадяни потрапляють в таку ситуацію, коли вони пожинають законодавчі плоди, то виходить самі парламентарії так само потрапили в свою ж пастку…

Андрій Золотарьов: В джунглях законов расцветает закон джунглей.

Оксана Ващенко: От ви сказали про те, якщо все-таки не наважиться Партія регіонів або ЦВК активно пропонувати ці зміни і буде все вирішено за рахунок ухвалення постанов на рівні Центрвиборчкому. Ви говорите про те, що існує ймовірність оскаржити результати виборів. Але у нас, скажімо, є величезний досвід проведення кампаній і дуже багато хто з юристів може говорити про те, що це якісь незначні помилки, які не впливають на загальний результат по державі.

Андрій Золотарьов: Нет, вопрос заключается в признании легитимности выборов в Украине общественными силами, другими политическими партиями и признание этих выборов легитимными за рубежом. Так вот в этой ситуации, если из того, что выборы не будут признаны легитимными нигде кроме Банковой, и если взять все в системе, то есть весь контекст информации, который сегодня идет, то вероятность такого сценария очень высока.

Олександр Черненко: Я би додав, що дійсно, ми тут говоримо не про юридичне визнання виборів недійсними, так взагалі не можна, але можна визнати окремі постанови, які паралізують виборчий процес. Якщо не буде створений єдиний закордонний округ і виконувати функцію окружної комісії там буде ЦВК, як пропонується, хто буде приймати бюлетені та протоколи із закордонних дільниць, який орган? Ніхто. Тому що раніше це пропонувалося Київській окружній комісії, Конституційний Суд скасував цю норму, тепер закордонні виборці можуть проголосувати, а хто буде встановлювати там результат — не ясно. Очевидно, треба приймати постанову.

І наступне, про що ми говорили, про цю недовіру. Чому цей законопроект, який нібито непоганий, завис через тотальну недовіру? Можливо, треба знаходити якийсь компроміс. Я розумію, що «кидок» — це головний інструмент української політики, але якщо буде домовленість опозиції та влади, що закон голосується відразу в цілому, без перших-других читань, у такому вигляді, в якому він є, то чому б ні?

Оксана Ващенко: А що можете підкинути? Давайте розглянемо, що можна додати.

Олександр Черненко: Дуже багато. Дивіться, якщо Партія регіонів захоче щось підкинути, чи більше коаліція, я би казав, у них є двісті сорок голосів і вони це можуть зробити в будь-який момент, хоч до виборів, хоч під час виборів.

Оксана Ващенко: Ні, ви знаєте, існує більшість, яка перманентно голосує по-різному за ті чи інші ініціативи.

Олександр Черненко: Але двісті двадцять шість голосів знайдуть. Повірте — це не проблема.

Андрій Золотарьов: Но они должны быть кровно заинтересованы в том, чтобы выборы были признаны честными, демократическими, отвечающими стандартам, волеизъявлению…

Оксана Ващенко: Зараз Партія регіонів першою має бути зацікавлена в цьому, незважаючи на загальну ситуацію в державі.

Олександр Черненко: Я розумію, але ж вони, що можуть підкинути, ну, не скільки підкинути, скільки скасувати ті позитивні процедурні моменти, а вони в діючому законі безперечно є. Наприклад, щодо можливості скасування реєстрації мажоритарника. За цим законом зняти мажоритарника з реєстрації не можна — і це плюс, тому що в нас по ділу ніколи не знімали, а знімали, як правило, неугодних кандидатів з абсолютно надуманих причин. Можуть цю норму повернути — це звичайно небезпека.

Те, що було сказано, що норму, яка передбачає зберігання бюлетенів і протоколів протягом п’яти років можуть теж прийняти. Я би не перебільшував ролі цієї норми, але психологічно ця норма на можливих фальсифікаторів діє.

Можуть повернутися до внесення в списки у день голосування, в цьому є небезпека. Тому взяти закон про місцеві вибори і просто імплементувати його в Закон про вибори у парламент і більше нічого робити не треба.

Оксана Ващенко: Але говорять про те, що це може призвести взагалі до паралізації роботи парламенту, якщо можна так сказати. Литвин вже сказав про те, що давайте саморозпустимося і будемо вже більш вільними і готуватися до виборів. Але так чи інакше, наскільки це все може заблокувати Раду? Чи справді треба буде активно домовлятися про те, що, можливо, єдиний шлях — проголосувати в цілому одразу.

Андрій Золотарьов: Договариваться нужно в любом случае. Вопрос в том, что нет доверия в стенах Верховной Рады. И по мере того, как приближается дата выборов и Рада переходит в режим перманентной избирательной кампании, то есть ее коэффициент полезного действия также стремительно падает. И в этих условиях… Возможно, у Владимира Литвина был эмоциональный всплеск, или такое желание дистанцироваться от Верховной Рады, рейтинг который упал «ниже плинтуса», то есть в этом его можно понять. Но в этой ситуации Верховная Рада, скажем так, вынуждена будет принимать то или иное решение. То есть по закону о выборах придется все равно сесть и договариваться, потому что в противном случае, скажем так, возникнет очень большая юридическая коллизия — и это не шутки. Ведь если взять, допустим, только заграничный избирательный округ, речь идет, по самым скромным подсчетам, о более чем о четырехсот тысячах избирателях. И это железобетонные основания… Скажем так, если они будут лишены возможности волеизъявления, это железобетонные основания оспорить результаты выборов.

Оксана Ващенко: Але, скажімо, загальноукраїнська практика відкоригувати виборчий закон за день до голосування або до початку виборчої кампанії. Або навіть в момент виборчої кампанії, і ми це вже проходили — що це? Скажіть, що це?

Олександр Черненко: Це безперечно проблема. І дуже часто це коригування як правило, коли…

Оксана Ващенко: І роблять як одні так і інші.

Олександр Черненко: Я не пам’ятаю виборів, окрім виборів 2007 року, які вони були позачерговими, починаючи, 2002-й теж не беру, але в 2004-му, 2006-му і в 2010-му роках вносилися зміни в закон після старту кампанії. І це була така практика застосована всіма складами парламенту. Тут питання не стільки коли, питання — які мотиви цих змін і які зміни. Якщо мають місце політичні мотиви — надати преференції одним і ускладнення життя іншим, то хоч ці зміни вносяться під час кампанії, хоч до, хоч за рік, такі зміни не потрібні. Якщо ці зміни, як у даному випадку, зараз ще не вплинуть, якщо за них проголосують до старту кампанії, не вплинуть ні на що, то теж погано. Це погано, що їх доводиться так пізно приймати. Але якщо їх не приймати, може бути гірше. Тому я не виключаю, що під час кампанії якщо не ці, так якісь інші зміни, але будуть спроби внести.

Оксана Ващенко: Ви знаєте, якщо є недовіра як одних, так і інших, звичайно, будь-який законодавчий документ, який справді може якимось чином відкоригувати попередню халатність у законі «Про вибори народних депутатів…», буде сприйнято політично. І, можливо, справді будуть поширюватися необґрунтовані політичні заяви, як ми бачили сьогодні від фракції «БЮТ — Батьківщина». Потрібно щоб були аргументи, це однозначно, «за» або «проти».

Але, як ви вважаєте, оцінюючи всю цю ситуацію, фактично підготовку головних виборчих гравців, головних партій до виборів, кандидатів на мажоритарних округах, як загалом нове виборче законодавство зараз позначається на тих, хто йде на ці вибори?

Андрій Золотарьов: Во-первых, люди, субъекты наши — политики, порядком подзабыли за десять лет о том, что такое мажоритарная кампания, что такое работа в округах. И во многом пытаются…

Оксана Ващенко: Корисно піти в народ…

Андрій Золотарьов: Да. Что мы сегодня видим? Поход денежных мешков во власть, когда, я это называю социальной коррупцией, начиная от тонометров в Киеве, чем отметилось одно юное политическое дарование и заканчивая деньгами в конвертах, это в другом областном центре. То есть, ничего хорошего…

Оксана Ващенко: Ви знаєте, от буквально сьогодні ми в інформаційній агенції «ГолосUA» проводили прес-конференцію, але вона стосувалася іншої теми. Фактично того, чому в державі немає взаємозв’язку між випускниками вищих навчальних закладів і їх працевлаштуванням, бо вони виходять в нікуди. Державі не потрібні фахівці з багатьох професій. І людина, яка брала активну участь у цій виборчій кампанії, парламентарій, політик, не буду зараз називати його прізвище, але тим не менше, він сказав, що ось така ситуація зараз у нас в регіоні, скажімо, на Луганщині. Люди, не тому що це на Луганщині, вони всюди майже однакові, зараз доведені до такої ситуації за двадцять років, що, щоб ти не допоміг зробити, десь облаштувати там на городі, умовно кажучи, але якщо хтось прийшов і дав ці нещасні п’ятдесят гривень, людина взяла і готова вже проголосувати за нього. Отака вже психологія — людина готова, вони дають, тому що люди готові брати.

Андрій Золотарьов: Люди высказываются жестче: «с паршивой собаки хоть шерсти клок», — говорят люди. Действительно такова ситуация, что люди готовы за сто пятьдесят, за двести, за пятьсот гривен продавать свой голос. Но причина социальная. Увы, государство живет само по себе, общество выживает само по себе, и в этой ситуации электорат — одноразовый народ. О любви к избирателям вспоминают лишь накануне выборов.

Оксана Ващенко: А чому люди цього не розуміють, що їх використовують лише в ці невеличкі проміжки часу і все?

Олександр Черненко: Ви знаєте, по-перше, коли ми говоримо про підкуп, то це, що зараз лише почалося, повірте — це квіточки. З інтенсивністю кампанії будуть давати всі, багато і, до речі, продуктові пайки не так працюють, як, наприклад, гроші.

Оксана Ващенко: Так, гроші працюють…

Олександр Черненко: Гроші — це набагато більш небезпечна форма підкупу, а продуктові пайки працюють, коли вони системно. Тобто не раз роздали перед виборами, а людей на цю голку ніби підсаджують. Для багатьох людей, особливо літнього віку, їм не стільки треба та гречка, як увага, наприклад, що про мене пам’ятають, про мене турбуються, як ще з часів Радянського Союзу. І це працює. Але коли йде банальна купівля голосів, безперечно, працюють два чинники. Перший, дійсно низький соціальний рівень проживання, особливо старших людей, людей у депресивних районах, у селах, де готівки люди майже не бачать. І друге — це зневіра в усіх інших. Повірте, був би якийсь яскравий політик, партія, яким би вірили і за яких хотіли б голосувати, то скільки б інші гроші не давали… А так є апатія, зневіра, що всі вони однакові, а ці хоча б гроші дають…

Оксана Ващенко: А ви не хочете подивитися на всю цю ситуацію, скажімо, з того боку, що все-таки, якщо говорити про загальний рівень освіченості громадян України, то двадцять років тому цей загальний рівень був значно вищим. З точки зору тієї ж начитаності, моральної культури.

Андрій Золотарьов: Давайте вот возьмем простую ситуацию — глубинка, села. Люди живут просто в информационном вакууме. Кто главный редактор районной газеты? Естественно глава районной администрации. И мы понимаем, какую политику проводят районные газеты. Какой там плюрализм, какое многообразие мнений? Телевизор — во многих селах один-два канала, не более. Газет по бедности люди не покупают. И в этой ситуации, естественно, люди живут слухами, сплетнями и что телевизор расскажет. Естественно в этой ситуации сделать нормальный сознательный выбор людям очень тяжело. Они дезориентированы, растеряны, и это то, что фиксирует сегодня текущая социология.

Оксана Ващенко: 536-96-00, будь ласка, маєте можливість долучитися до нашої сьогоднішньої розмови. Говоримо сьогодні про вибори, про можливість змінити виборче законодавство, принаймні на цьому наполягають парламентарі, окремі парламентарі, і що власне в результаті цих виборів може отримати народ. Ми з вами. Хто з нами, добрий день! Вітаємо! Говоріть, ви в ефірі.

Слухач: Это Леонид, Запорожье. У меня вопрос такой ко всем гостям. Мне последнее время приходилось слышать от некоторых политиков, в частности от московской известной журналистки Юлии Латыниной, что сегодняшние проблемы в Европейском Союзе и в других странах напрямую связаны с всеобщим избирательным правом. То есть популизмом многих политиков. Ну, и у нас уже без этого не обходится. Можно видеть и у нас, сидит бабушка, она уже никакая, она не знает ни ситуации, ни газет не читает, ни телевизора не смотрит, но ей мужчина этот нравится, которого мы выбрали. А мы теперь, и вот я теперь как предприниматель должен пять лет мучится, чтобы меня менты доставали и все-все-все остальное.

Андрій Золотарьов: Это извечная проблема. Еще Наполеон сокрушался по поводу того, что всеобщее избирательное право дает гораздо худшее качество политиков, чем по наследованию. Существует классический пример той же революции 1848 года во Франции, когда премьер Гезо, ратовавший за имущественный ценз и прочие цензы, ограничения всеобщего избирательного права, в итоге был сметен теми, кто требовал всеобщего избирательного права. Тогда, собственно говоря, это Франции ничего хорошего не принесло, Но так или иначе, наблюдая за нынешними проблемами Европы, московская журналистка пришла к таким выводам, это ее право.

Но вопрос заключается не в том, не в бабушке, не в тех, кто, скажем, по каким-то другим субъективным соображениям делает свой выбор. Вопрос заключается в критической массе активных и неравнодушных граждан, которым небезразлична судьба страны. Вот если эти люди будут жить по принципу «моя хата с краю…», то естественно судьбу страны будут определять бабушки за кулек с гречкой, как это произошло в Киеве дважды на выборах. Когда, собственно говоря, человек, которого все потом обозвали «космонавтом», единодушно дважды был выбран мэром, как раз благодаря голосам вот этих бабушек, которые далеко не всегда адекватно воспринимают ситуацию.

Оксана Ващенко: Так, але бачите, досвід столиці був, ми бачили ці результати, але в межах всієї країни цей досвід знову ж таки використовується і поширюється щодо гречки.

Олександр Черненко: По-перше, коли ми говоримо про феномен Черновецького, феномен його гречки, не треба забувати, що він це робив системно. Є вибори, немає виборів, кожні там два місяці перед виборами чи частіше він присадив людей на цю голку. Тобто ті кандидати, які зараз думають, що щось вони зараз почали, а ближче до виборів вони не просто будуть обходити, а з машин розкидати з кульками, вони думають, що це подіє — ні. Ця технологія підкупу ламається дуже легко. Коли всі на округах почнуть роздавати, а не хтось один на окрузі — вибори дезорієнтуються і виграє якраз той, хто почав раніше. І хто робив це більш системно, про нього пам’ятатимуть. Тому ті, хто сліпо думають, що будуть роздавати, й стануть депутатами — це міф.

Підкуп виборців, як будь-яка виборча технологія, потребує системності, продуманості, певного планування і теж не завжди спрацює. Залежно від регіону, від виборців — дуже-дуже багато чинників. Але, якщо дійсно не буде на окрузі яскравого лідера, яскравої особистості, переконливої, то переможе гречка.

Оксана Ващенко: Будь ласка. Ще один дзвінок в рамках нашої сьогоднішньої програми на цю тему. Слухаємо вас.

Слухач: Алло, здравствуйте! Меня зовут Александр, я из Запорожья. В народе есть такая поговорка, «каков поп, таков и приход» и эта поговорка классическая и актуальная, тем более на данный момент в нашей стране Украине.

Оксана Ващенко: Я знаю ще інше прислів’я, наприклад, «народ заслуговує на таку владу»…

Слухач: Нет. Ну, не совсем как бы, не совсем так. У меня просто такой вопрос… Точнее не вопрос, а как бы слово такое. Мне кажется, и многим кажется, что президента на Украине выбирают не сами украинцы, а российская политика. Первый был Кравчук, второй — Кучма, Ющенко — выбрали украинцы… Но на Ющенко это остановилось…

Оксана Ващенко: Дякую. У нас обмаль часу, хочу щоб відповіли. Але, знаєте, така тенденція, що ми завжди власну відповідальність хочемо перекласти на когось. Дуже коротко, будь ласка.

Андрій Золотарьов: Да, действительно, если посмотреть на источник собственных бед и проблем, то всегда нужно смотреть в зеркало прежде всего.

Что касается навязанности выбора. В 2004 году Россия поддерживала Януковича, в 2010-м — не так, скажем, «разложили яйца по разным корзинам». Но в итоге, в конце концов это был выбор украинских избирателей, отнюдь не России.

Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що сьогодні були в програмі «РозворотUA». З нами були Олександр Черненко, Андрій Золотарьов.

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# виборизміни