Журналістка Енн Епплбаум у статті, опублікованій в американській газеті “The Washington Post” http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/12/06/AR2010120606597.html намагається переконати, що інформаційні викиди “WikiLeaks” не більше, ніж пуста трата часу, якщо в державі, яку вони компреметують, відсутня справедлива політична та судова система.

"Думаю всім вже стало зрозуміло чого прагне керівник сайту “WikiLeaks” Джуліан Асандж, чиї амбіції зашкалюють із кожним днем — це повалення американського уряду. На своєму сайті Асандж описує США як державу, що на публіку говорить одне, а за закритими дверима — інше, і підкреслює, що засекречені матеріали наочно демонструють як американці відреклися від ідеалів Джорджа Вашингтона", — пише Епплбаум. Насправді ж, за її оцінкою, ці матеріали навпаки показали, що американці переслідують приблизно одні і ті ж цілі як на публіці, так і в непублічних ситуаціях, лише вживаючи більш дипломатичну лексику.

Водночас для держав, які дотримуються дволикої політики і переслідують різні цілі на публіці та за зачиненими дверима, слід стривожитися, — вважає автор. Серед таких держав, на її думку, зокрема, можна виділити Росію.

"WikiLeaks” із захопленням описав наскільки корумпованою є Росія як держава в цілому. Однак і на цьому не закінчується російське лицемірство: росіяни просто сміються із спроб Америки зупинити продаж зброї таким країнам, як Іран, Судан, Сирія та Венесуела. Чому? Тому що за цей рахунок існує багато корумпованих високопосадовців", — стверджує Епплбаум.

Продовжуючи тему, журналістка нагадує, що окрім Росії ще однією жертвою публікацій “WikiLeaks” стала Італія та її прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі, зокрема, через його підозрілі, як це назвала газета, відносини із Путіним. Попри те що Рим робить вигляд, що хоче диверсифікувати поставки газу до Європи, в реальності він отримує персональну вигоду від відносин із російським монополістом. Що ж до відомих брудних та виснажуючих вечірок Берлусконі, то "секретні" файли лише черговий раз це підтвердили.

Але, зазначається у публікації, саме люди, а не веб-сайти, є тими, хто насправді створює революцію. Чи справді опублікована інформація, якби вона не потрапила в масс-медіа, якимось чином могла мати вплив на Путіна чи Берлусконі? Чи можуть опубліковані документи на (іронічно) секретному інтернет сервері у Швейцарії покласти край російському чи італійському уряду? Ні, вважає Епплбаум.

"В Італії реакція на “WikiLeaks” була більш, ніж убогою. Декілька газет опублікували зазначені матеріали, але це ніяк не вплинуло на Берлусконі, коаліція якого і без того розвалюється на очах. Більшість же була абсолютно не шокована інформацією про вечірки Сильвіо: прем'єр міністр гуляє із Путіним? Ну то що, він гуляє із всіма. В Італії, державі, яка поринула у корупцію і у якій відсутня справжня законність, “WikiLeaks” сприймається вкрай спокійно", — пише автор.

У Росії, продовжує Епплбаум, взагалі відсутня національна преса, яка могла б в теорії дискутувати на тему будь-яких звинувачень в бік влади. В той день, коли з'явилася інформація про те, що Росію вважають "мафіозною державою", перший телеканал розповідав про те, що замерзла Москва-ріка , що акула атакувала російських туристів в Єгипті та що п'яні водії перевозили ядерну зброю до США. Росіяни просто проігнорували матеріали “WikiLeaks”, даючи зрозуміти, що все це не більше, ніж чергова "дезінформація". Путін гуляє із Берлусконі? Нічого не знаємо.

"Якби звинувачення у корупції, нечесності і т.д. надходили не від “WikiLeaks”, а від російських політиків чи італійських прокурорів — тоді вони щось би значили. Але самі по собі вони не варті майже нічого: по суті повідомлення дипломатів не більше, ніж їхні власні спостереження чи припущення, які не мають документальних доказів. Для того, аби притиснути Путіна чи Берлусконі доведеться немало попрацювати, зокрема, опозиційним лідерам та журналістам.

Коли ж у державах відсутні важелі для втілення антикорупційних законів, відсутня судова система, а у виборців немає шансу змістити владу, то будь-які публікації, хай найскандальніші, залишаться не більше, ніж чутками на вечірці", — вважає журналістка. — "Тож Ассандж та його революційні когорти, загадкові порції інформації — це порожній звук, якщо вони не підкріплені справедливою політичною та судовою системою у державах, які ці публікації викривають. І не зважаючи на галас, як і у випадку із сайтом “Twitter”, активність в інтернеті це зовсім не те ж саме, що активність в реальному житті і все виглядає так, що революція “WikiLeaks “ нікуди не приведе".

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# вікілікс