Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.

Эфир за 13.06.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.

Оксана Ващенко: Парламентарії заговорили про скасування депутатської недоторканності — а це значить, що вибори до Верховної Ради не за горами. Згадайте, скільки разів політики йшли на вибори з цим гаслом, але як тільки вони приходили у владу, їм завжди щось заважало аби прийняти позитивне рішення. Як буде цього разу, чи зможемо ми знову повірити в черговий фарс? В ефірі програма «РозворотUA». З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас!

У нас сьогодні в студії: Віталій Бала — директор Агентства моделювання ситуацій. І Василь Стоякін — директор Центру політичного маркетингу. Добрий вам день!

Для того щоб розпочати нашу розмову, хотілося б з’ясувати єдине питання. Про недоторканність принаймні тут у цій студії ми говоримо в рамках ефіру, можливо, упродовж останніх років десяти так точно. І якщо пригадати, то деякі політики брали це гасло за основу своєї передвиборчої кампанії, але з різних причин не вдавалося ухвалювати рішення. Тобто навіть не наближалися до того, що ця форма якимось чином запрацює. Зараз ситуація склалася таким чином, що минулого пленарного тижня була ініціатива якимось чином розглянути це питання і від БЮТ відповідний законопроект, і «регіонали» так само його мають.

Що буде наступного пленарного тижня? Чи вірите ви, що, власне, законопроект у тих варіантах, у яких він існує зараз, зареєстрований у Верховній Раді, зможе бути ухвалений? І взагалі, оця ідея з недоторканністю, наскільки вона зараз актуальна, важлива, потрібна, і чи можливо її реалізувати в нинішніх політичних умовах? Василь Стоякін, будь ласка.

Василь Стоякін: Ви знаєте, тут суцільні відповіді «ні», як на мене. По-перше, немає ніякого сенсу в існуванні самого інституту депутатської недоторканності. Якщо ми пригадаємо історичний досвід, то історично така недоторканність була потрібна для того, щоб депутати не несли відповідальності за свої голосування. Умовно кажучи, якщо обговорюється новий КЗОТ, фракція комуністів голосує проти, а Федерація роботодавців подає в суд проти депутатів, що вони створюють погані умови для їхнього бізнесу. Таке коли-небудь відбувалося у нас? Ні, такого у нас ніколи не було. Якщо виникали проблеми з діяльністю будь-якого депутата, то вони вирішувалися поза судом, як було з Євгеном Щербанем, припустимо. Тобто сенс в існуванні такого інституту за нашої політичної традиції повністю втрачений і зараз більшою мірою цей інститут потрібен для того, щоб захищати бізнес-інтереси окремих депутатів, які депутатами є тільки формально.

Оксана Ващенко: Ви натякаєте на те, скажімо, що зараз до Верховної Ради в окремих мажоритарних округах, можливо, й по списках ідуть люди, які навпаки — хочуть отримати таку недоторканність для того, щоб захистити власний бізнес, чи як?

Василь Стоякін: Таке буває завжди.

Оксана Ващенко: Ну, а зараз інтерес недоторканності для тих, хто йде в Раду? Тут ставки достатньо високі, ви знаєте, ви працюєте в цих виборчих кампаніях. Для них це питання номер один, чи, можливо, вони туди йдуть, щоб примножити свій бізнес?

Василь Стоякін: Ні. Ви розумієте, зараз для них це не питання номер один, і більше того, воно, власне кажучи, вже давно не є питанням номер один із іншої причини. А причина цього полягає в тому, в нас у будь-якому випадку цей інститут не працює. Тобто в усіх випадках, коли правоохоронні органи дійсно хотіли отримати депутатів, як кажуть — із «потрухами», вони їх отримували. Так було з Лазаренком, там було зі Степаном Хмарою, так було ще кілька, якщо не помиляюся, випадків такого типу — Лозинський останній приклад. Якщо Генпрокуратура дійсно зверталася до Верховної Ради, то як правило Верховна Рада свою згоду на позбавлення…

Оксана Ващенко: Знаходила голоси, й ухвалювала зняття недоторканності, і їх притягували до кримінальної відповідальності…

Василь Стоякін: Звичайно. Незважаючи на те, що, як правило, це завжди були політичні справи, там були такі голосні заяви з цього приводу, але, як правило, Верховна Рада тут працювала. З іншого боку, якщо подивитися на текст Конституції, то у нас немає абсолютного імунітету у депутатів, у нашій країні він дуже сильно обмежений. Зокрема, припустимо, депутатська недоторканність не працює, коли йдеться про затримання депутата на місці скоєння злочину.

Беремо конкретний приклад. 2004 рік, Віктор Андрійович Ющенко разом із своїми прихильниками штурмує Центральну виборчу комісію…

Оксана Ващенко: Це тоді, коли відбулася бійка, ви маєте на увазі, мали таке право?

Василь Стоякін: Так само, коли відбулася бійка. Взагалі, це серйозне правопорушення, й ті міліціонери, які захищати тоді Центрвиборчком, мали тоді взяти Віктора Андрійовича «під білі ручки», й покласти його обличчям до землі. Тому що цього вимагає закон і жодна депутатська недоторканність у цьому разі працювати не могла. Вони це зробили? Ні. вони цього не зробили й цього не робиться в багатьох випадках.

Оксана Ващенко: Пане Віталію, якщо так усе в нас відбувається, навіть якщо буде ухвалено законопроект, і якщо говорити про депутатську недоторканність у тій формі, в тих обсягах, як вона прописала у відповідних українських законах і має такі реалії використання, якщо можна так сказати, то що насправді? Багато дуже наших колег, які співпрацюють зараз із БЮТ, навпаки кажуть про те, що, можливо, й на часі, бо складні політичні умови, й знімати повністю депутатську недоторканність небезпечно. Ваша позиція?

Віталій Бала: Але я з репліки почну. Насправді, в Україні правоохоронні органи не мають права затримувати народного депутата на місці злочину. Це є достатньо велика проблема. І Ющенка не могли затримати, бо згадайте ще штурм депутатами провладної більшості, якщо не помиляюся в 2007 році, Генпрокуратури, коли там стояли бійці Управління державної охорони, і що депутати з ними витворяли, а ті не могли нічого зробити.

Василь Стоякін: Та сама ситуація…

Віталій Бала: Оце якраз і є та відмінність недоторканності та імунітету. Це, насправді, різні поняття. І в даному випадку в 2003 році Конституційний Суд якраз підтвердив цю недоторканність депутатів стосовно всіх цих дій. Якщо говорити про питання, наразі це чи не наразі? Я би вам так відповів, що тут існує проблема в поєднанні чи знаходженні компромісу як у багатьох європейських країнах, де насправді теж є недоторканість, скажімо, депутатів, чи так званий імунітет, який балансує між безкарністю, безвідповідальністю депутата та можливими політичними переслідуваннями.

Тобто такий компроміс завжди існує, його треба шукати. І в даному випадку в Україні крім захисту свого бізнесу чи примноження своїх статків ще існує й момент політичного переслідування. Ми були свідками цього в 2005 році, ми є свідками цього, скажімо, вже і в 2011-2012 роках, коли певні моменти використовуються для цього. Й це для опозиції аргумент, який вони висувають стосовно того, що не потрібно цього робити, якщо вони в опозиції, а якщо вони при владі, то вони навпаки хочуть позбавити імунітету депутатів. Ми пам’ятаємо 2008 рік, якщо не помиляюся, коли Кириленка В’ячеслава та Кириленка Івана був законопроект, вони намагалися тоді це зробити. Але потім за нього так і не проголосували, бо треба вносити зміни в статтю вісімдесяту Конституції, в Закон «Про статус народного депутата» й таке інше.

У даному випадку, на мою думку, ми є свідками того, коли оця недоторканність депутатів є занадто великою в Україні, й треба виходити, напевно, з досвіду європейських країн, бо тільки там, наприклад, в одних Нідерландах немає імунітету в депутатів, в усіх інших країнах вона обмежена. Наприклад, у Швеції, Ірландії, якщо я не помиляюся, імунітет не розповсюджується, якщо скоєні якісь злочини важкі, що передбачають більше двох-трьох років позбавлення волі. Тобто там він уже не діє. В Німеччині, до речі, на місці можна затримати, навіть протягом наступного дня можна затримати депутата Бундестагу, хоча там достатньо високий імунітет і таке інше.

Оксана Ващенко: От у Великобританії, Австралії та Канаді недоторканість поширюється лише на термін сесії й плюс сорок днів до її початку та після закінчення.

Віталій Бала: Так, це британська така законодавча система. Й це абсолютно правильно. В інших — на більший термін. У нашій країні проміжок існування тієї недоторканності фактично весь термін перебування депутатом, а це так само як приблизно, якщо не помиляюся, в Італії та в Німеччині, в тому числі, й ще в якихось країнах.

Оксана Ващенко: Ми можемо тоді говорити про обмеження цієї недоторканності.

Віталій Бала: Але це насправді міф. І от коли говорять, що ми там скасуємо недоторканність, то це певний міф і це передвиборчий момент. Хоча на цій кампанії він не зіграє таку вирішальну роль, як колись у 2007 році.

Оксана Ващенко: Але, зачекайте, — «Закон один для всіх»…

Василь Стоякін: Було гасло «Закон — один для всіх». Це тоді зіграло свою роль. Розумієте? А зараз воно не буде відігравати ролі. Й тому, якщо чесно, мені не зрозуміло, навіщо взагалі це питання піднімається. Там існує мотивація, коли пояснюють, що «у нас це записано в передвиборчій програмі, коли ми йшли на вибори. Ми мусимо це виконати». Там пунктик такий є. Але ж ви виконайте соціально-економічні якісь свої зобов’язання, що стосується безпосередньо громадян.

Тобто чутливості ця тема позбавлена, існує великий імунітет. І я не бачу, щоб підстав для якогось серйозного ламання списів навколо цього закону, який буде зараз відбуватися.

Оксана Ващенко: А для «регіоналів» це питання принципове зараз? Якщо справді де-факто наближається виборча кампанія, у них це було записано в програмі, як у багатьох політичних сил, до речі, й вони хочуть, скажімо, це питання позитивно якимось чином вирішити. Але тут рішення якщо в парламенті навіть і буде позитивним, то це не означає, що сам механізм буде працювати на повну силу. Оскільки для цього необхідно аж дві сесії, вносити зміни до Конституції, — процедура досить-таки складна. От тут чесність перед виборцем, і, знаєте, реалізація намірів, закликів — наскільки справедливо може це спрацювати?

Василь Стоякін: Знаєте, чесність перед виборцями для українських політиків — це є щось настільки абстрактне…

Оксана Ващенко: Абстрактне, не абстрактне, але принцип якоїсь там справедливості, чесності, порядності. Порядності, можливо, передусім.

Василь Стоякін: Ні, ні, ні. Чому взагалі піднімається ця тема? Сама по собі ця тема, я можу тільки ще раз повторити, сенсу немає. Тому що депутатська недоторканність у тому вигляді, в якому вона існує, жодної позитивної функції не виконує. Ви сказали ключове слово — справедливість. Це питання соціальної справедливості. Чому у нас слуги народу мають більші права, ніж сам народ? І виходячи з цього, цілком зрозуміло, що якщо не вдалося досягти якоїсь соціальної справедливості в інших сферах, як, припустимо, у минулому році сто п’ятдесят нових мільйонерів з’явилося в кризовій країні чи сто п’ятдесят сім. Дуже така показова цифра — це наш показник соціальної справедливості. Вся країна в руїнах, усім стає гірше жити, але появилося 150 нових мільйонерів і кілька там мільярдерів. Дуже добре.

Якщо тут не вдається, то треба піти іншим шляхом і запропонувати соціальну справедливість у тій сфері, яка насправді не торкається інтересів ані самих депутатів, ані більшості населення. Проте можна відрапортувати, що так справедливості досягнуто. І тому зараз кидаються і Партія регіонів, і БЮТ із цією ідеєю.

Оксана Ващенко: Але от скажіть, ви аналізували ті законодавчі документи, які зареєстровані у Верховній Раді? Кажуть, що там величезної розбіжності такої принципової немає між тим, що підготували «бютівці» чи «регіонами». Але, на вашу думку, який із цих документів може бути більш прийнятним або взятий за основу, принаймні так?

Віталій Бала: Ви знаєте, в мене навіть десь тут є, я попросив співробітників, щоб вони підготували порівняльну таблицю. Й дійсно, ви тут праві, коли подивитися, то там якихось принципових розбіжностей немає.

Оксана Ващенко: Тут просто хто перший буде в цьому…

Віталій Бала: Так. Колись ті, хто зараз в опозиції, були при владі, то вони ніби були ініціаторами цього законопроекту. Думаю, що тут йдеться, ви абсолютно праві, що головне не перемога, а головне участь у цьому процесі, як олімпійський якийсь принцип. І в цьому сенсі дуже шкода, що насправді ми є свідками того, знову ж я хочу повторити свою фразу, коли списи ламаються навколо закону, який не є суттєво важливим для громадян України на сьогоднішній момент.

Він би мав бути прийнятий, до речі, достатньо тихенько, спокійно, без усяких інформаційних приводів і піару з боку ти чи інших політичних сил. І пішли б далі, і займалися б тими законопроектами, які б мали дати відповіді на ті виклики, які зараз стоять перед нашою країною. Тому, на мою думку, не залежно від того, чи буде за основу прийнято, скоріше за все, законопроект провладної більшості, бо так завжди у нас в Україні, але нехай би вже його проголосували. Й ті, хто хоче йти в майбутній парламент, розуміли, що йдучи у Верховну Раду вони будуть мати певну обмеженість у цьому. Й уже декілька моментів, скажімо так, безвідповідально та безкарно робити щось їм не буде дано там можливості.

Оксана Ващенко: Для слухачів ви можете сказати, які проступки можуть зараз робити безкарно депутати, маючи нинішню недоторканність?

Віталій Бала: Ми наводили два приклади, коли можна вриватися в приміщення органів державної влади, показувати свої посвідчення депутата й робити…

Оксана Ващенко: І зупиняти їх не можна?

Віталій Бала: Так, і показувати своє посвідчення депутата й казати, що «я ж іду, я ж депутат…» Але ж це нонсенс, насправді, коли людина вчиняє, скажімо так, дії, які суперечать чинному законодавству. Бо якщо говорити про Кримінальний кодекс, прикриваючись статусом народного депутата та статтею 80 Конституції України, то можна все що завгодно зробити. Можна зайти до кого завгодно й куди завгодно і казати, що «я депутат і хочу до тебе зайти». Ну, це ж смішно! І я не зможу як звичайний громадянин дати йому в пику, якщо він захоче зайти до мене додому. Ви собі можете таке уявити?! Хіба це нормальна ситуація? Але я дам, звичайно, але потім мене…

Оксана Ващенко: Але ж норми цієї депутатської недоторканності хтось колись і прописував в Конституції. Розумієте? Це ж не проходило непомітно.

Віталій Бала: Ви знаєте, я насправді, чесно скажу, я чим далі пересвідчуюсь у тому, от нещодавно я сказав, що, на мою думку, існує дві такі характеристики українського політикуму — це невігластво і продажність. От мені здається, що багато, що робиться, це просто невігластво. Люди навіть не розуміють, що вони пишуть. Тобто вони навіть не хочуть сісти й почитати нормальні книжки й зрозуміти, що політика — це не бізнес. І якщо ти приймаєш якесь рішення, воно має певні наслідки і наслідки можуть настати через три, через п’ять, через десять років. І все це треба прораховувати, потрібно залучати фахівців, щоб це все робити.

А от зараз нам треба прийняте це, щоб нас тоді не мучили, значить, так — тоді нас міг Кучма переслідувати, тоді давайте будемо щось приймати, щоб хтось інший… Розумієте? Тобто вирішуються якісь тактичні завдання.

Оксана Ващенко: З точки зору політичної доцільності.

Віталій Бала: Так, доцільності. Рефлекторна якась реакція, а потім ми всі сидимо і з вами думаємо, навіщо вони такий закон прийняли. А все ж уже прийнято, у світі все працює — візьміть досвід інших країн, адаптуйте, проголосуйте і все. Які проблеми?

Оксана Ващенко: Можливість із посвідченням зайти. А от з точки зору здійснення економічного злочину або кримінального злочину — на зняття недоторканності потрібне рішення Верховної Ради, так?

Василь Стоякін: Так.

Оксана Ващенко: І треба ще довести, що такий факт злочину мав місце.

Василь Стоякін: А довести, як правило, не виходить…

Оксана Ващенко: Треба зібрати докази…

Василь Стоякін: Тому що правоохоронні органи не мають права проводити дуже багато слідчих дій.

Віталій Бала: І можна знищити, вибачте, всі ці докази. За цей час можна все знищити, й тому, знаєте, з цього нічого не виходить.

Василь Стоякін: Це так і відбувається.

Оксана Ващенко: В принципі в першій частині нашої розмови, я так зрозуміла, що ви вважаєте, що недоторканість має бути. Але обмежити її можливо й необхідно в тій частині, коли депутат має право всюди з’являтися з посвідченням народного депутата і оця вседозволеність має якимось чином бути обмежена. І плюс коли відбувається економічний злочин або кримінальний усе-таки, щоб слідчі мали можливість проводити розслідувати той чи інший злочин щодо того чи іншого депутата, не зважаючи на те, у владі він чи в опозиції. Відповідно щодо цих важливих моментів, навіть двох, у цих законодавчих документах це прописано, існують? І наскільки реально, що хоча б один із цих моментів, або законопроектів з’явиться наступного тижня у парламенті?

Віталій Бала: Давайте я спробую дуже швидко, бо, насправді, мені здається, що все має залежати від того, наскільки самі депутати захочуть на це піти. Тобто досить важко уявити, що, скажімо так, ті…

Оксана Ващенко: Чи всі члени фракції Партії регіонів готові за це проголосувати? Давайте так…

Віталій Бала: А хіба вовки будуть голосувати за відстріл вовків, скажімо так? Якщо зробити якесь таке алегоричне порівняння. Тобто мені важко уявити, що самі депутати будуть собі обмежувати свою вседозволеність. Навіть не недоторканність, а вседозволеність, як вони собі це уявляють. Це насправді, виросла достатньо така, на мою думку погана частина українського політикуму й усі хочуть туди попасти заради, насправді, от цієї вседозволеності. І оце та мета, яка, на мою думку, є абсолютно неправильною, нелогічною та незрозумілою для більшості громадян, якої хочуть досягти. Вона фактично спотворює українську політику, й ті документи, які голосуються у Верховній Раді.

Тому я ще раз хочу підкреслити, що вони мали б тихенько це зробити, як у всьому цивілізованому світі, прийняти й забути. І рухатися далі. Але ми, на жаль, у черговий раз є свідками того, що жодній із політичних сил на сьогоднішній день важко запропонувати суспільству в Україні, й тому вони знову крутяться навколо цих питань, які, на думку самих же політиків (наскільки дійсно вони вже зараз відірвані від людей!), що це дійсно є важливим, і вони можуть на цьому заробити якісь відсотки, якісь бали й таке інше. І говорячи про обмеження чи не обмеження, я би сказав так: напевно, треба виходити з поняття імунітету за певних там обставин, коли депутат здійснює свою, скажімо так, політичну діяльність, тоді він має мати цей певний імунітет.

А по великому рахунку, я тут десь підтримую свого колегу, що вийшов ти за межі Верховної Ради — ти звичайний громадянин. І все. Іди собі, як казали колись в лихі дев’яності роки, коли відбувалися, до речі, конфлікти з депутатами, я пам’ятаю ті часи, коли казали, що «після того, як сонце сідає, депутатського значка не видно»…

Оксана Ващенко: У нас є дзвінки. Будь ласка. Хто з нами на зв’язку?

Слухач: Добрий день! Володимир, Київ. Ну, що я хочу вам сказати? Ніхто не віддасть ніякої недоторканності депутатської — їм же зручно це все. І не тільки їм, тобто депутатам. Коли прокурор або ще хтось робить кримінальне діяння, то вони знають, що їм за це нічого не буде. Тоді який їм сенс віддавати те, з чим їм дуже корисно та комфортно. А всі ми прагнемо, щоб жити в комфорті. Й правильно один дядько каже, який із Харкова завжди до вас телефону, що треба іноземців ставити у верхівку владну.

Оксана Ващенко: А ви знаєте таких в Україні?

Віталій Бала: Росіян?

Оксана Ващенко: Це кого? Ясно, дякую. Це, можливо, ремарка до нашої розмови. Звертаюся до Василя Стоякіна. Але все-таки, якщо існує внутрішнє небажання у політика, у парламентарія обмежити цю депутатську недоторканність, ми вже говоримо не про зняття, а про обмеження, а це величезна різниця, тоді мотивація, мотивація до суспільства, чому вона залишається сталою? Лише тому, що наближаються вибори й треба знову подолати прохідний бар’єр або, скажімо, виграти вже цього року на тому чи іншому окрузі?

Василь Стоякін: Спочатку я не погоджуся з колегою. Я не бачу такої вже особливої зацікавленості у депутатів у збереженні недоторканності в нинішньому вигляді. Тому що з дев’яностих років певний час уже минув, і всі знають, де обмеження реально існують, а де вони не діють. Повторюю…

Оксана Ващенко: А якщо говорити про бізнес-еліту? Ви ж сказали, що дуже багато за цей час людей за оцінками «Форбс», ще якихось аналітичних видань, з’явилося дуже заможних. Невже вони не хотіли би захистити свої капітали? Чи у них уже є інші методи?

Василь Стоякін: Ви знаєте, у них уже існують інші методи захисту свого капіталу. Я не вважаю, що для них депутатська недоторканність є вже такою принципово важливою.

Оксана Ващенко: Чому я на цьому акцентую увагу? Якщо поспостерігати за виборчими кампаніями, якщо брати з 1998 року, то коли раніше принциповим було для багатьох пройти в Верховну Раду для того, щоб примножити бізнес, то зараз навіть це питання вже не є головним і ключовим. Я не знаю, можливо, хтось там уже може мати своїх представників у Верховній Раді, або ще щось, які підуть навіть по мажоритарних округах. А оце отримання статусу недоторканності є для них доволі таки принциповим, навіть не для розширення бізнесу, а отримання недоторканності. Можливо, це дискусійне питання, я не виключаю.

Василь Стоякін: Так. Повторюю, що відверто про це ніхто не скаже. А якщо подивитися на мотивацію в кожному окремому випадку, то я жодного разу не стикався з кандидатами в народні депутати, який би навіть у таких закритих бесідах один-на-один зізнавалися, що для них це є важливим. Статус депутата взагалі важить для бізнесмена дуже багато почасти. Але це пов’язано з його можливостями, які не пов’язані якраз безпосередньо з цією самою недоторканністю.

Віталій Бала: Змушений одну ремарку вставити, бо, насправді, дійсність така, що коли приходить інша влада, скажімо так м’яко, починається певний перерозподіл власності, і от статус народного депутата як мінімум надає можливість стримувати цей процес, захищати свою власність. А найголовніше — можливість персонального кримінального переслідування. Бо як забирають власність? Відкриваються кримінальні справи проти власників, і ті самі «добровільно» її віддають. Маючи статус народного депутата та недоторканність, це зробити вже набагато важче. І тому навпаки, я зараз стикаюся з людьми, які вже є зараз депутатами, і кажуть, що якщо ми не будемо депутатами далі, то у нас будуть серйозні проблеми.

Оксана Ващенко: То їм треба вже звідси їхати, так? Значить, для України треба виробити якусь модель золотої середини.

Василь Стоякін: Та я взагалі… Розумієте, я в цій усій історії бачу передусім політичну складову. Ось треба представити виборцям який-небудь аналог того, що не зроблено в інших сферах, знову ж таки, певний приклад того, що «ми також за соціальну справедливість, і ми все для цього робимо». Ну, покращити життя не вийшло, добре. Подамо законопроект про соціальну справедливість у випадку з правами депутатів. А потім уже починаються капіталістичні такі перегони, з одного боку, подають свій законопроект Партія регіонів, з іншого боку, подають свій проект БЮТ.

Я не бачу сенсу навіть заглиблюся в те, що там у цих законопроектах написано, відверто кажучи. Просто проблема в тому, що вони ось так стикнулися, вони зараз нічого не приймуть, а потім вийдуть до виборців і скажуть, що «ну, ми хотіли, але ті не дали».

Оксана Ващенко: І так само інша сторона буде апелювати до опонентів.

Василь Стоякін: Тоді добре, якщо у нас виникла така ситуація протистояння цих «біло-синіх» і «помаранчевих» та «біло-сердечних», то давайте візьмемо третій законопроект. Ось у цьому періоді, останньому, коли зайнялися питанням депутатської недоторканності, першими запропонували свій законопроект комуністи. Комуністи, з одного боку, формально входять у більшість, тобто вони є там спільниками Партії регіонів. З іншого боку, вони голосують так, як це вигідно їх політичній партії, коли це збігається з їхньою програмою. Дуже часто вони голосують не тільки за позицію, а навіть за опозицію. Коли БЮТ пропонує якийсь законопроект, але сам не голосує, голосують тільки представники фракції комуністів.

Оксана Ващенко: У нас є дзвінок. Слухаємо вас..

Слухач: Это Владимир Владимирович из Луганской области вас беспокоит. Значит, вопрос неприкосновенности депутатов уже всем надоел. Надо ставить его на голосование. И депутаты, которые не проголосуют, Павловский, допустим, за него не проголосует, будем считать, что он «политический труп». Или Чечетов не проголосует. Вы же представляете — сколько можно толочь! Надо ставить на голосование. Единственное, что у нас в коллективе мы вот так обсуждали, учитывая, что такое хамство со стороны БЮТ вот этого Павловского, Парубия, которые кричат, что бандиты… Моего президента называют бандитом. Поэтому такая мысль, чтобы снять неприкосновенность с депутатов, с судей, а президенту оставить…

Оксана Ващенко: Ясно, ясно. Ситуація непроста. В народі існує дискусія, це однозначно. Але якщо поставити питання на голосування, то хто піде на бігборди зі списками, хто проголосував «за», або «проти»? Це фантастика. Дякую вам, що сьогодні були в програмі «РозворотUA», говорили ми про депутатську недоторканність

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# выбори