Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.

Эфир за 04.04.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.

Прослушать программу можно здесь:

Часть 1 / Часть 2

Оксана Ващенко: «Уряд зможе досягти домовленості з Міжнародним валютним фондом про поновлення кредитування за програмою stand-by тільки після парламентських виборів, які відбудуться в жовтні», — про це заявив перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський під час перебування в Лондоні. «Ми розуміємо, що це неможливо до завершення виборів», — сказав він. Хорошковський підкреслив, що український уряд працює над планом щодо вирішення проблем, які викликають занепокоєння МВФ. Чому уряд не може обійтися без грошей МВФ, про це й говоритимемо в нашій програмі «РозворотUA».

З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас! Отже, сьогодні в нашій студії: Віктор Суслов — екс-міністр економіки України. І Дмитро Боярчук — виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна. Добрий день і вам!

Ви знаєте, в принципі, заява Хорошковського щодо того, що поновити співпрацю, плідну співпрацю, як говорять про це уряд, різні чиновники в Кабінеті Міністрів, можна буде після виборів, була очікуваною. Цього всі очікували, це прогнозували, оскільки видно було, що хто б не поїхав, які переговори не відбувалися б, результату не було Були лише певні наріканні або вимоги з боку Міжнародного валютного фонду, на які Україна в умовах виборчої кампанії ще де-факто, а не де-юре, не може піти. От те, що це все буде відкладене на жовтень, означає, що ціни, скажімо, на газ будуть підвищуватися не поступово, а стрімко? Та ж курсова політика буде так само, як цього вимагає МВФ, більш гнучкою? І не ясно, що буде тоді з українською гривнею. Тобто, післявиборча ситуація у нас буде доволі складною чи ні?

Віктор Суслов: Заявления первого вице-премьера означают, что действительно, в выполнение программы сотрудничества с МВФ сейчас вмешались политические предвыборные факторы. И правительство не готово выполнять свои обязательства, которые являются непопулярными.

Я хочу подчеркнуть один очень важный момент, который очень многие не понимают. В июле 2010 года правительство Украины подписало меморандум с МВФ по программе stand-by. В этом меморандуме записано, подчеркиваю, не требование МВФ, а обязательства правительства Украины выполнить ряд условий, включая самый больной вопрос — это повышение цен на газ для населения и для предприятий коммунального хозяйства. Поэтому…

Оксана Ващенко: Чекайте! Але ж це були ті умови, які виконавши, Україна може розраховувати на кредит. Правильно?

Віктор Суслов: Правильно.

Оксана Ващенко: Так це ж і є зобов’язання?

Віктор Суслов: Я подчеркиваю, под меморандумом стоят подписи Премьер-министра Украины, главы Национального банка, министра финансов. Это обязательства украинской стороны. То есть неправильно говорить сегодня, что Украина не хочет выполнять требования МВФ, правильно говорить о том, что правительство Украины не хочет выполнять свои обязательства по меморандуму. А это вообще-то большая разница.

Я не большой сторонник МВФ, но постоянно создавать впечатление, что Международный валютный фонд что-то требует, а правительство героически сопротивляется, тоже нельзя. Правительство тогда на эти условия согласилось, под ними подписалось, получило первые три миллиарда по программе из пятнадцати. Остальные не получило, потому что в полном объеме вот этот меморандум украинской стороной не выполнялся.

Оксана Ващенко: То виходить, що поспішили, коли підписували цей документ? Потрібні були гроші, чи що було?

Віктор Суслов: Как говорят римляне, договора должны выполняться. То есть, если вы берете обязательства, то их нужно выполнять. Либо не надо брать этих обязательств. Поэтому, если разбираться во всей ситуации с МВФ, совершенно ясно, что тут была, наверное, какая-то недоработка в процессе подготовки документа — этого меморандума. Зная, что в предвыборный период правительство не сможет повысить цены, не надо было брать на себя и таких обязательств. Да?

Но тогда возникают другие вопросы. Можно ли было на других условиях договориться с МВФ? Скорее всего, нет. Потому что, чего на самом деле хочет МВФ? Не ухудшения положения населения, Международный валютный фонд хочет сбалансированности государственного бюджета. А у нас получается так, что дефицит бюджета в основном находится в самом бюджете и почти такая же часть находится в дефиците «Нефтегаза», который вынужден продавать газ населению и коммунальному хозяйству по ценам, которые ниже цен закупки газа. И эту разницу приходится покрывать так или иначе в конечном счете за счет бюджета, какие бы там финансовые механизмы для этого не привлекались.

Поэтому и получается, что в стране финансовая несбалансированность, в стране дефицит платежного баланса, отток валюты, постоянное наращивание валового внешнего долга. То есть все те факторы, которые ставят под вопрос и будущее выполнение финансовых обязательств по очень многим заключенным уже контрактам и соглашениям. Поэтому, чего хочет МВФ? Он хочет сбалансирования государственных финансов. Пока это не получается.

Оксана Ващенко: Так виходить, що це прогалина українського уряду? Звертаюся до Дмитра Боярчука.

Дмитро Боярчук: Однозначно. І тут я в принципі підтримую колегу в тому плані, що Україна взяла на себе зобов’язання і це не МВФ потрібні якісь кошти, чи взагалі МВФ щось потрібно. Міжнародний валютний фонд кредитує, тобто він виставляє умови.

А оскільки у нас дійсно існує незбалансованість по державних фінансах, у нас проблема з валютою, тобто у нас дуже слабкий внутрішній ринок, і живемо ми в основному за рахунок експорту. А коли зовнішні ринки також стають слабкими, то завжди нарощується тиск на валюту. Тобто постійно існує ризик якоїсь плавної девальвації, і якщо її утримувати досить довго, то зростає ризик шокового сценарію. Через ці два ризики, я думаю, що у МВФ існують досить законні підстави вважати, що Україна на якомусь етапі просто виявиться неспроможною або оголосить якийсь технічний дефолт. Це те, про що турбується певною мірою Міжнародний валютний фонд, коли виділяє свої гроші. Вони турбуються про свої гроші, перш за все.

Оксана Ващенко: І вони зацікавлені, щоб було якомога більше держав, які б користувалися їхніми грошима.

Дмитро Боярчук: Це вже інше питання. Як і кожній організації кожного департаменту їм потрібно підтверджувати те, що вони корисні.Як спецслужби намагаються показати, що є загроза національна. Тобто, тут уже інше питання, скажімо, більш філософське.

Оксана Ващенко: А гроші МВФ для нас корисні? Тут теза прозвучала, що МВФ має підтверджувати свою корисність. Але не всі держави виконують у повному обсязі ті зобов’язання, які беруть перед Міжнародним валютним фондом, і ми знаємо, в яку ситуацію потрапляють.

Віктор Суслов: Понимаете, подавляющее большинство государств к Международному валютному фонду не обращается. Те, у кого все нормально в экономике, конечно, к валютному фонду за помощью не обращаются. И сам факт обращения к Международному валютному фонду за кредитами свидетельствует о наличии очень серьезных проблем в экономике.

Напомню, что Международный валютный фонд — это организация ООН, то есть при ООН, и членами этой организации являются практически все страны мира. Они туда делают взносы, соответственно и вправе как члены Международного валютного фонда, получать помощь. Помощь эта выделяется на льготных условиях, потому что, скажем, для Украины по программе stand-by эти пятнадцать миллиардов долларов в соответствии с соглашением должны были быть предоставлены под три с половиной процента годовых.

Конечно,там доминируют Соединенные Штаты Америки по своему взносу и по количеству голосов. Их количество позволяет США фактически контролировать принятие решений в Международном валютном фонде. Но, так сказать, о распределение квот тут нельзя говорить приблизительно, для этого нужно взять цифры и называть их точно. Но у Соединенных Штатов там доля, которая позволяет им контролировать принятие решений.

Так вот, какое значение это имеет. Значение состоит в нескольких аспектах. Первый, конечно, это деньги, которые предоставляются стране по той программе, которую подписала Украина, по программе stand-by, — это для сбалансирования платежного баланса. Эти средства должны направляться и всегда направлялись преимущественно в состав валютных резервов Национального банка, служили для поддержания курса национальной валюты и должны служить. Должны служить для обеспечения международных расчетов и выполнения международных обязательств Украины. То есть это чрезвычайно важно даже в финансовом отношении.

Я хочу сказать, что валютные резервы Национального банка в результате того, что кредит МВФ не получен, а недополучено двенадцать миллиардов долларов, как я сказал, валютные резервы НБУ постоянно уменьшаются, потому что платежный баланс на сегодня дефицитен. По последним данным Национального банка, например, за январь-февраль этого года дефицит сводного платежного баланса составил 944 миллиона долларов. И этот разрыв пришлось покрывать естественно расходованием резервов Национального банка. Еще год назад за январь-февраль платежный баланс имел профицит в один миллиард 624 миллиона долларов. Но у нас платежный баланс стал хронически дефицитным, поэтому сокращаются валютные резервы. В составе золотовалютных резервов осталось всего порядка двенадцати миллиардов долларов в форме валюты, остальные находятся в форме ценных бумаг и других активов.

То есть ситуация достаточно тревожная с учетом того, что Украине нужно выполнять очень большие обязательства по возврату внешних долгов в этом году в том числе и возврату кредитов Международного валютного фонда, которые были получены раньше.

Оксана Ващенко: Але якщо тепер простежити, що відбуватиметься в цей проміжок виборчий, будемо брати, умовно, квітень-жовтень — треба буде повертати борги для того, щоб перекредитуватися, грошей від Міжнародного валютного фонду немає, держава не може йти, так би мовити, на непопулярні кроки (підвищувати тарифи на послуги ЖКГ), ціни ростуть і не можна від людей взяти ці кошти. А що будуть робити тоді?

Дмитро Боярчук: Завдання зводиться до досить простого — вижити саме до жовтня. Тобто підтримати ілюзію стабільності. В принципі, вже давно говориться про те, що гривня не вартує тих грошей в доларах, які за неї платять.

Оксана Ващенко: А скільки вона коштує реально?

Дмитро Боярчук: Давайте не будемо про це. Існують різні оцінки, я би сказав, що зараз ціна долара десь, мається на увазі ціна в гривнях, десь більше дев’яти гривень. Але там є різні як би оцінки в цьому плані, можливо, хтось каже, що це 8,5, тобто там такий проміжок існує.

З приводу того, що робити в цей проміжок часу. Завдання зводиться до того, що потрібно дійсно вижити й якимось чином демонструвати стабільність саме до жовтня. Й навіть, я не знаю, — цілеспрямовано чи підсвідомо — наші керманичі, скажімо так, обмовляються, говорять про те, що виборів не буде коливань валюти, до виборів не буде підняття цін на газ. Але по суті ситуація така, що, по-перше, без підняття цін на газ у даній ситуації не обійтися.

Оксана Ващенко: Але вони можуть використовувати тіньові гроші. Наскільки такий шлях реальний — використання тіньових фінансових ресурсів для того, щоб покривати дефіцит, розрив, який існує?

Дмитро Боярчук: В державних цілях?

Оксана Ващенко: В цілях отримати хоч якийсь результат на виборах.

кДмитро Боярчук: Тіньові гроші вони тому й тіньові гроші, що вони непідконтрольні державі. Якщо б тіньові гроші вийшли з тіні, то у нас би ВВП, скажімо, автоматично зріс би на оцей відсоток, який вийшов би з тіні. Справа в тому, що коли кажуть, що ми виводимо з тіні доходи, коли зростають доходи бюджету, то треба говорити, що зростає податковий тиск. Насправді, ті тіньові доходи, якщо б вони виводили легально, то ми відучували б їх саме на макропоказниках.

Оксана Ващенко: Але питання залишається — що буде в цей проміжок? Яким чином держава буде утримувати цю ілюзію економічного добробуту?

Віктор Суслов: Вы знаете, нужно начать сразу с вопроса о том, что правительство пытается делать. Оно и Национальный банк ведь не бездействуют.

Оксана Ващенко: Окрім пошуку грошей від МВФ, так?

Віктор Суслов: Да. Но вот видите, в виду сложившейся финансовой ситуации, правительство не так давно сделало заявление, которое оказалось неудачным, — о необходимости реструктуризации обязательств по прежним кредитам МВФ. Ему надо заплатить в этом году более трех миллиардов долларов, а денег нет. Заявление было неудачным, потому что международными рейтинговыми агентствами, аналитиками оно было воспринято как заявление о том, что Украина неплатежеспособна. А это сразу привело к повышению цен на страховки от дефолта по Украине, повысили вероятность дефолта и подобные последствия оказались крайне негативными.

Сейчас, я считаю, тоже неудачное заявление последовало со стороны «Нефтегаза», что нам сложно рассчитываться за газ и вот мы хотим попросить у российского «Газпромбанка» еще два миллиарда долларов для того, чтобы рассчитываться за газ. Напомню, что в прошлом году, кажется, 850 миллионов долларов «Нефтегаз» уже брал у этого российского банка для того, чтобы рассчитаться за газ, кажется, за ноябрь. То есть постоянный вот такой поиск внешних кредитов, которые достаются на условиях гораздо менее выгодных, чем кредиты МВФ.

Оксана Ващенко: Якщо говорити лише про відсотки.

Віктор Суслов: Да. Скажем, у «Газпромбанка» в прошлом году взяли под 8,5 процента в валюте. Восемь с половиной!

Оксана Ващенко: Але якщо говорити про зобов’язання, то вони вищі?

Віктор Суслов: Да. Международный валютный фонд дал уже и готов дать под 3,6 процента. Разница в пять процентов достаточно чувствительна. Но вот этот постоянный поиск денег и желание занимать приводит к чему? К тому, что внешний валовой долг Украины быстро растет. Вот на первое января он составил 126 миллиардов 236 миллионов долларов уже, если считать увеличение за год, то за год он вырос на 8 миллиардов 890 миллионов долларов. Но нельзя постоянно жить в долг.

Оксана Ващенко: На початку нашої розмови ви говорили про те, що гроші від МВФ і кредит фактично дається для того, щоб стабілізувати бюджет країни, звести баланс, надаються певні рекомендації й держава бере на себе зобов’язання. Але чому тоді ці зобов’язання не працюють? Нехай ми не виконуємо в повному обсязі все, але всі ті рекомендації не працюють на те, щоб ми нарощували економіку і в нас були можливості віддавати ці кредити поступово.

Ви знаєте, я шукала якось інформацію, можливо, це був би приклад іншої держави, не України, співпраці з Міжнародним валютним фондом, який би довів, що держава розрахувалася з кредитором і вийшла з успішними економічними показниками. Жодного випадку такого немає, постійно вони перекредитуються.

Віктор Суслов: Почему? Вот, смотрите, Бразилия, например. Не так давно еще имела триста миллиардов долларов внешних долгов, но они полностью рассчитались с Международным валютным фондом, в том числе они стали кредиторами Международным валютным фондом, экономика на подъеме. Но это результат реформ, проводимых в стране. Инвесторы иностранные стоят в очереди в Бразилию.

Оксана Ващенко: А що ж тоді сталося з Грецією?

Віктор Суслов: Ну, разные примеры, разная политика. В Греции популистская политика, ориентированная на потребление.

Оксана Ващенко: А хіба вони робили не так як у Бразилії?

Віктор Суслов: Конечно, они действовали не так. И Украина действует не так. В принципе, понимаете, требования Международного валютного фонда, чем они, я бы сказал прямо, хороши? Это вам не просто дают деньги, чтобы увеличить ваши долги, вам дают передышку. Вы получаете деньги, вы балансируете свои финансы, вы стабилизируете национальную валюту, но вы сразу же должны провести реформы и ликвидировать вот эти финансовые дисбалансы.

Почему возник вопрос повышения цены на газ? Потому что возникает вопрос: кто должен покрывать разницу в ценах? Если бюджет, то у бюджета нет таких денег. Значит, нужно проводить совершенно другую политику, и тут должна быть программа реформ. А такой программы реформ нет в Украине.

Оксана Ващенко: А чому не йдуть шляхом запуску економіки — реальної економіки, для того щоб створювалися робочі місця, для того щоб запрацювали промислові об’єкти?

Віктор Суслов: Это и есть запуск экономики.

Оксана Ващенко: Чому ми йдемо, знаєте, мізерними якимись кроками?

Віктор Суслов: Понимаете, реформы — это и есть мероприятия по развитию экономики, по ее подъему. Многое, что можно делать. Я вот, для примера взял даже в принципе хорошую, обширную такую постанову Кабинета Министров, которая называется «Про затвердження державної програми розвитку внутрішнього виробництва». Вот тут есть замечательная часть в сфере энергетики, реализовывать только надо. Где специалисты Кабмина пишут, что у нас своего газа, чтобы обеспечить потребности Украины на ближайшие пятьдесят лет, более чем достаточно, что мы имеем разведанные запасы, включенные в государственный баланс, пять миллиардов кубов, просто природного газа, нефти с конденсатом у нас в запасах триллион тонн. Украина имеет значительные запасы метана — одиннадцать триллионов кубических метров, сланцевого газа и так далее. Но с этим же работать надо. Это нужно налаживать объемы добычи.

Хочется напомнить, что даже на советском наследии, на разработанных в советское время месторождениях, Украина сейчас добывает в среднем ежегодно 20-21 миллиард кубов газа при цене порядка трехсот гривен за тысячу кубов, а вовсе не четыреста долларов. И этого объема добычи вообще-то более чем достаточно для потребностей населения и коммунального хозяйства, которые в год составляют 17-18 миллиард кубов. И вообще-то можно было бы цены на газ для населения не повышать, потому что было уже давно решение Верховной Рады, чтобы газ собственной, внутренней добычи шел вот как раз на потребности населения и коммунального хозяйства. Но это какая-то большая загадка, никто не понимает, куда он девается. А мы рассказываем, какой дорогой российский газ. Но это уже другая тема.

Оксана Ващенко: На «Радіо Ера FM» триває програма «РозворотUA». Нагадую, що у нас сьогодні в студії наші гості: Віктор Суслов — екс-міністр економіки України та Дмитро Боярчук — виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна. Говоримо ми про кредити, про гроші від Міжнародного валютного фонду — чи може без них прожити Україна.

Фактично в першій частині, я так розумію, всі підтримали, що ціни, можливо, й будуть зростати, але якимось чином влада буде намагатися ось цю ілюзію економічного добробуту утримувати до останнього. До останнього — до дня голосування на парламентських виборах вже цього року. А що буде після? Очевидно, ціни будуть підвищуватися, але от цей рецепт виходу з кризи або підготовки до економічної кризи, яка вже є в інших європейських державах, чому Україна настільки несерйозно до цього поставилася?

Дмитро Боярчук: Ви розумієте, що ситуація така, що Україна має досить серйозний потенціал, про це вже говорять двадцять років. Але питання в тому, що ми його самі добровільно чомусь не хочемо розкривати.

Оксана Ващенко: Про потенціал, до речі, ми завершили на тому, що маємо свій видобуток газу, нафти, але не знаємо, яким чином цим скористатися.

Дмитро Боярчук: В принципі, розумієте, навіть програма реформ президента написана досить грамотно, але питання в тому, що її писали, так би мовити, люди, які сторонні для влади. Вони працюють навіть на Адміністрацію Президента як сторонні консультанти. А впровадження цієї програми залежить від людей, які посідають певні посади, мають певні повноваження. Питання в тому, що, дійсно, проведення тих реформ, які ми називаємо структурними, просто знищуватиме певні механізми, певні схеми створення надприбутків. У світовій літературі навіть такий устрій, коли вся система тримається на певних надприбуткових схемах, називається системою обмеженого доступу. Тобто зараз це досить така популярна тема. І в принципі, існування таких надприбуткових схем, тобто таких механізмів обмеження доступу, пояснює відсутність цих реформ.

Насправді, якщо б Україна могла б дійсно якимось дивом створити такі механізми, які створила Грузія, які створили інші країни, які дійсно зробили цей ривок, бо Україна має великий потенціал у плані сільського господарства. Україна — це досить серйозний ринок. Я зустрічався з десятками інвесторів, які кажуть, що ми готові, нам дуже цікаво вкладати в Україну, це дуже перспективний ринок, дуже перспективна країна, але нас лякає те, що у вас вибірковість права. Пан Суслов говорить про контракти, то вибірковість виконання контрактів. Тобто, ви контракт можете підписати, але цей контракт не буде виконаний і ви підете до суду, а вам скажуть, що ми зробимо, тут така ситуація. Суди не працюють.

Оксана Ващенко: Будь ласка, у нас є дзвінок.

Слухач: Из Харькова вас беспокоят. У меня один вопрос. Вы обмолвились, что мы брали кредиты у России под такие большие проценты. Первый вопрос: неужели у нас такая необходимость, что Украина взяла под такие высокие проценты, и как это объяснить, кого это спасет? И второй вопрос насчет парламентских выборов. Тут понятно, что мы проведем выборы, у нас опять будет сериал «Выборы», страна опять будет в кризисе, то есть мы будем вынуждены потихоньку, потихоньку делать какие-то реформы. То есть мы на грани фола играем с Международным валютным фондом.

Віктор Суслов: Что касается процентов по кредитам, понимаете, приходится брать под такие проценты, под которые есть возможность брать. То, что кредиты российских банков дорогие, но они еще и далеко не самые дорогие из того, что берет украинское правительство. Потому что наши облигации продаются и под тринадцать, и под пятнадцать процентов годовых, в валюте там под 9,5 до 10 процентов доходят. То есть еще дороже, чем российские кредиты эти облигации покупают инвесторы из стран Евросоюза. Просто в процентные ставки закладываются страховки от возможного невыполнения обязательств.

И вот сам факт, между прочим, срыва программы с Международным валютным фондом автоматически ведет к повышению процентных ставок по кредитам для Украины. Потому что сразу возрастает цена этих страховок до дефолта, возрастает вероятность того, что Украина не выплатит по обязательствам. И все эти риски закладываются в проценты. Так что это не просто ошибочные действия правительства, а это результат всей политики. И это вовсе не злая воля россиян или российских банков.

Оксана Ващенко: Парламентські вибори, наближення дефолту — це друга частина запитання.

Дмитро Боярчук: Наскільки я розумію, питання було в тому, чи довго ми будемо грати на межі фолу і на що розраховувати? Тобто наближаються парламентські вибори і перед парламентськими виборами влада, очевидно, заграє з виборцями, обіцяє все задарма. А потім все починається наново — починаються проблеми, починається реформування, яке не завжди закінчується успіхом. На жаль, дуже мало можна сказати про якісь успішна заходи за останні два роки.

Мені дуже важко оцінити, на що дійсно реально розраховує влада. Тобто, в мене існує підозра і є певні припущення, що, скажімо, через рік, через два, чи, можливо, вони розраховують, що через півроку відновляться зовнішні ринки і ми знову почнемо торгувати своїми напівфабрикатами, до нас піде валюта й ми будемо себе чудово почувати. Насправді, я думаю, що такого більше не буде.

Оксана Ващенко: Але ж для цього треба щось робити, щоб ринки запрацювали.

Дмитро Боярчук: Я думаю, що влада розраховує, що й так минеться. Розумієте, це я візит до зубного лікаря — трошки поболює, але потім пройде. Насправді, мені здається, що ситуація полягає в тому, що немає, незважаючи на те, що були написані чудові плани, й усі вони ці плани читали, плани залишаються, як кажуть, «латка была на бумаге, да забыли про овраги…» Тобто, питання в тому, що плани написані, але орієнтація йде, напевно, на якісь інші механізми, сподівання на те, що щось таке відбудеться, що людей, які при керівництві, на якомусь етапі врятує. Тобто якогось такого ґрунтовного плану розвитку, плану «Б», як кажуть, на випадок якихось несподіваних подій, я бачу, що немає.

Оксана Ващенко: Тоді виходить так, що люди мають розраховувати лише на себе, а не на державу. Тобто, ми взяли сьогодні за основу повідомлення Валерія Хорошковського стосовно того, що після виборів до Верховної Ради питання з наданням кредиту від Міжнародного валютного фонду, можливо, буде вирішено, і тоді можна буде досягти домовленості. І, скажімо, друга теза в цьому повідомленні стосується того, що розглядається можливість надання допомоги домашнім господарствам, які можуть найсильніше постраждати від підвищення ціни на газ. За словами Хорошковського, опрацювання цього питання займе від п’яти до шести місяців. Далі він каже, що дуже справедливо та важливо, щоб ми захистили найбільш вразливих, «ми хочемо підготувати населення й мати реальний план після цього…» Мається на увазі, після виборів.

Крім того, пан Хорошковський сказав, що підвищення тарифів на газ для населення не єдине питання, щодо якого Київ ще має домовитися з фондом. «Вони (МВФ) вимагають більш гнучкого і валютного курсу». Тобто там цілий такий візок усього, про що треба домовлятися. Але яким чином це буде робити влада, громадськості про це зовсім невідомо й досі.

Віктор Суслов: Ну, да. Вот, например, что касается этого замечания, которое скромно звучит — что Международный валютный фонд хотел бы видеть более гибкую курсовую политику. Это надо понимать таким образом, что Международный валютный фонд видит, что курс гривни удерживаться искусственно. Потому что, когда экономика не сбалансирована, создаются дополнительные стимулы для увеличения импорта. И, собственно, почему у нас платежный баланс отрицательный? Потому что при стабильном курсе, росте цен постоянно повышается эффективность импорта, валютная эффективность импорта. У нас растет очень сильно соответственно дефицит нашего торгового баланса, который по итогам прошлого года превысил четырнадцать миллиардов долларов. Соответственно, понятно, что растут наши внешние долги. Соответственно, вероятность того, что мы не вернем МВФ кредиты, тоже возрастает, или мы можем их не вернуть.

Надо было бы пользоваться классическими принятыми мерами регулирования, к числу которых относится такая реально управляемая небольшая и плавная девальвация валюты. Потому что так делают все страны, и даже Россия, которая находится в несравненно лучшем финансовом положении, имеет в десятки раз большие валютные резервы, чем Украина, проводит такую политику поддержки, причем имея позитивный торговый баланс.

Украина упорствует в этом, и вот этот вопрос курса стал чисто политическим вопросом, на этом сосредоточился Национальный банк, не полностью понимая весь комплекс проблем в экономике. В итоге Национальный банк пришел к постепенной потере валютных резервов. И все это абсолютно не устраивает Международный валютный фонд, потому что на сегодня большая часть валютных резервов Украины сформирована как раз кредитами этого фонда. И мы теряем не только свои валютные резервы, но мы теряем и средства Международного валютного фонда.

Я в большей мере, конечно, как и все сейчас считаю, что у нас в основном, к сожалению, неэффективна политика Национального банка. Потому что, смотрите, если взять даже последнюю статистическую сводку: объем промышленного производства в январе-феврале 2012 года по сравнению с январем-февралем 2011 года составил два процента. А год назад в 2011 году за те же месяцы по сравнению с 2010 годом — прирост был 11,2 процента. А когда смотришь по отраслям, выясняется, что в ключевой отрасли для получения валюты металлургии началось абсолютное падение объемов производства. А это результат вот всей этой политики.

Оксана Ващенко: А ви тоді скажіть мені, як сприймати такі публічні заяви, коли говорять, що економіка держави оживає, виробництво нарощується? Це що?

Віктор Суслов: Ну, надо же брать цифры. Я же оперирую статистическими данными, за каждую цифру я отвечаю. Все это данные самого Национального банка, Госкомстата и так далее. Поэтому, когда это все абсолютно падает, можно ли говорить, что мы, так сказать, процветаем и нам становится все лучше… Думаю, это уже от понимания зависит.

Оксана Ващенко: Є дзвінок.

Слухач: Звонит вам самая пересичная громадянка Украины, у которой тоже есть масса вопросов, не знаю, кому их задать. Я знаю, что мы вторая страна в мире по объему долга перед Международным валютным фондом. А, может, уже и первая. Я ни у кого не одалживала деньги, но я уже должна огромную сумму. Кто мне может сказать, какая польза от этих денег, что построено за эти деньги, сколько создано рабочих мест?

Дмитро Боярчук: Складно таке запитання коментувати. Особисто для мене важко сказати, яка в цьому користь. Справа в тому, що основна користь від кредитів МВФ — це сигнал. Тобто це навіть не самі кошти, хоча вони, звісно, важливі, але ми говорили про те, що у валютних резервах НБУ значна частина, по суті половина цих резервів, це саме кредит Міжнародного валютного фонду, самі кошти МВФ. Але за умовами кредиту, ці кошти витрачати навіть на стабілізацію валюти не можна. Тобто можна говорити, скільки у нас там — тридцять мільярдів? Тобто по факту у нас, якщо ще відняти близько півтора мільярди в золоті, то в НБУ всього десь близько чотирнадцяти мільярдів доларів, які ми можемо «викинути» на те, щоб певним чином підтримувати стабільність валюти.
Тобто питання не стільки навіть у коштах, а питання в том, що це певний сигнал для інвесторів\

Оксана Ващенко: У наших людей немає такого очікування чи розуміння, що якщо у нас працює МВФ, то у нас все буде добре.

Дмитро Боярчук: Справа в тому, що усі ці кредити, насправді для пересічного українця особливого значення як такого не мають. Особливо, якщо ми говоримо про рік, два, три, чотири. Як і більшість інших кредитів — не тільки від МВФ. Справа в тому, що у нашій країні дуже низька ефективність витрачання коштів, і цьому питанню — ефективності витрачання коштів приділяється дуже мало уваги.

Оксана Ващенко: Якщо ми їх погано витрачаємо, навіщо ми їх беремо?

Дмитро Боярчук: Я вам казав навіщо ми їх беремо. Це макропитання, а запитання було на макрорівні — користь для конкретної людини.

Віктор Суслов: Вы знаете, в том то и дело, что мы их никак не можем взять уже более года.

Оксана Ващенко: Це про останній випадок, але увесь цей час набрались, і пристойно набрались.

Віктор Суслов: Просто, надо умело пользоваться этими возможностями. Надо проводить эффективные реальные реформы. Тут мы о многом не сказали в плане этих реформ, но в том-то и дело, что происходит в Украине сейчас колоссальное столкновение интересов богатой вертушки и, так сказать, более простого и бедного народа вокруг того, на ком и как затягивать пояса, как увеличивать доходы бюджета. Все эти вопросы не получают четкого и окончательного решения. Они как бы зависли в виду такой политической неопределенности в парламенте и неготовности принимать реальные решения. Внимание общественности отвлекается на ложные цели, например, примем налог на роскошь, и все наладится… И много других подобных, совершенно ложных, неправильных целей и неумение пользоваться классическими рычагами регулирования экономики, а зачастую и нежелание ими пользоваться.

Оксана Ващенко: Ви знаєте, ви підводите до того, що у нас в уряді, в керівництві працюють тимчасові люди. Але ж туди залучають, подивіться, в економічний блок непоганих менеджерів, які вибудували собі систему бізнесу досить-таки ефективну. І вважають, і люди вірять в те, що, можливо, і для держави вони щось зроблять. А виходить, що це самообман?

Дмитро Боярчук: Так, можливо, в тому й проблема, що залучають людей з бізнесу для управління державою?

Віктор Суслов: Конечно. Я вам скажу, что это иллюзия, что вывести страну из бедности может правительство очень богатых людей, миллиардеров. Это иллюзия, это ошибка.

Оксана Ващенко: Але, тим не менше, Україна пішла цим шляхом, тобто Україна публічно нав’язує те, що якщо ти зробив щось для себе, то ти можеш зробити і для держави.

Віктор Суслов: Потому что в Украине построено олигархическое государство. Не народ выдвигает этих людей, они выдвигают себя сами, потому что налажена система господства таких олигархических сил. Вот и все. Поэтому и реформы неэффективны.

Оксана Ващенко: А який ККД зараз економічного блоку уряду?

Віктор Суслов: Понимаете, вопрос даже не в этом. Вопрос в комплексе, потому что вот только одно замечание, которое каждый день высказывают нам иностранные специалисты, дипломаты, инвесторы: сегодня во всех средствах массовой информации снова заявления со стороны Евросоюза, что в Украине нет судебной системы, в Украине нет верховенства права. На этом тезисе можно и закончить.

Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що сьогодні були в програмі «РозворотUA».

Київ	Одеса	Харків
вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:	вологість: тиск: вітер:

# зобов