Американське видання “The Washington Post” знайшло підстави вважати, що Європейський Союз помирає повільною, однак безповоротною смертю: через деякий час проект інтегрованої Європи, який останні 50 років сприймався як данність, буде поховано глибоко та надовго. />
"Так, смерть ЄС очевидна. Вона проявляється як через економічні чинники, так і політичні, а також націоналістичні. Фінансова система союзу очевидно зазнала краху: частина держав, зокрема Греція, Іспанія та ін, знехтували елементарною відповідальністю, загнавши себе в борги та змусивши всіх інших рятувати їх. Як наслідок в Євросоюзі почалися гострі політичні дискусії із яскравими ознаками націоналізму. Такі дискусії, без сумніву, свідчать про те, що кожна із країн-членів ЄС прагне повернути собі ту дорогоцінну суверенність, якою вона разом із іншими колись пожертвувала во ім’я колективного ідеалу, що тепер більшості здається не більше ніж хибними мріями дитинства. Для багатьох європейців сьогодні на першому місці стоїть питання навіщо їм бути об’єднаними, якщо це не приносить жодної користі? Нащо жертвувати заради загального блага? Ці питання, безумовно, змушують замислитися, але якщо вони насправді поставлять під ризик існування одного із головних та неймовірних досягнень ХХ століття, себто мирну Європу, яка намагається боротися за вплив, будучи єдиним цілим, то на всіх чекає небезпека: всім відомо наскільки різносторонньою кожна із європейських націй і до чого призводить їх прагнення головувати одне над одним", — пише видання.
Газета відзначає, що поступове зменшення підтримки об’єднаної Європи прослідковується навіть у Німеччини, яка завжди фанатично намагалася залагодити всі національні суперечки, на які Старий світ страждає упродовж багатьох столітть. Лише неавно, після багатьох місяців зволікання, Берлін нарешті погодився видати Греції кредит для порятунку її економіки, за що канцлер Меркель поплатилася різкою втратою популярності серед власних громадян, які не бажають оплачувати недбалість інших. Цей випадок одразу ж продемонстрував наскільки хиткою являється єдність ЄС. Більше того Німеччина зуміла похитнути її ще більше, коли після затвердження одного із найважливіших компонентів для процвітання Євросоюзу — Лісабонської угоди — Берлін, прагнучи зберегти своє лідерство, проштовхнув на посади президента ЄС нікому невідомого Германа Ван Ромпея, а на посаду міністра закордонних справ сумнівну Кетрін Ештон. Звичайно, ні він, ні вона не мають реального впливу у союзі, — стверджує газета.
"Різкий стрибок націоналізму в ЄС помітний неозброєним оком. У 2005-му французи та голландці відмовилися затверджувати необхідну для консолідації союзу Лісабонську угоду. У 2008-му до позиції Парижа та Амстердама приєдналися ірландці, які змінили свою думку лише у 2009-му після гарантій того, що дана угода не впливатиме на національний контроль за оподаткуванням та військовим нейтралітетом", — зазначається у публікації. — "У травні 2010 в Британії перемогла відома своїм єврофобічним ставленням Консервативна партія. Цього року в Угорщині і навіть в зазвичай толерантній Голандії, зокрема через побічний ефект надмірної іміграції, в парламентах почали отримувати помітну кількість крісел ультраправі партії. Що говороти, якщо навіть Бельгія, яка є одним із основних засновників ЄС та борців із націоналістичним антагонізмом, настільки потерпає від нинішнього ворожого поділу фламандців та валлонців, що досі не сформувала життєздатну коаліцію".
“The Washington Post” вважає, що ренаціоналізація європейської політики — це, перш за все, результат зміни генерацій. Для тих європейців, які пережили Другу світову та холодну війну, ЄС — це шлях втечі від кривавого минулого. Однак не для молодших європейців: згідно з останніми соцопитуваннями, сприйняття Євросоюзу як гарантії безпеки в два рази вищий у тих, кому за 55 порівняно із тими, кому 36 та менше. Не дивно, що нові європейські лідери розглядають цінності союзу переважно через призму прагматичних розрахунків, а не просто як чинник віри".
Фінансова криза, різке розширення кордонів союзу, надмірна іміграція, відкритість трудового ринку Європи, яка позбавила роботи багатьох громадян держав, де робоча сила дорожча, і т.д. — все це стало критичним для стабільності та успішного процвітання союзу, наголошується у статті. "Кожен член Євросоюзу, особливо це стосується держав посткомуністичного простору, намагаються використовувати ЄС не як структуру, що допоможе створити загальне благо, а як шлях вирішення власних проблем. Не дарма покійний Качинський наголосив на тому, що інтерес поляків в ЄС полягає у майбутньому самої Польщі, а не у майбутньому всього союзу", — зазначає гаезта. — "Так, на сьогоднішній день Брюссель та компанія намагаються усіма способами підтримувати діяльність союзу. Але навряд чи це допоможе, якщо найближчим часом всі європейські держави не знайдуть щось, що стане об’єднуючим фактором, який віддано захищатиме лідер кожної країни-члена. Інакше Євросоюз, як політичний. економічний та соціальний проект буде просто поховано, а в сучасному глобалізованому світі така втрата є неприпустимою",- пише “The Washington Post” .
Підгот. Л.Дубенко.