Видання “Тhe Economist” публікує статтю, в якій пропонує туристам-і ноземцям бути вкрай обережним, коли йдеться про національні тонкощі у Східній Європі, адже, вважає газета, це може позначитися не лише на їхньому фінансовому благополуччі, а й на обличчі чи інших частинах тіла. Тому всім, хто хоче уникнути такого, видання пропонує ознайомитися із такими, за його версією, особливостями самобутності східноєвропейців.
Молдова/Румунія. /> Помітна частина румунів непохитно вірить: те, що на сьогоднішній день іноземці називають Республікою Молдова — не більше, ніж територія, втрачена ними внаслідок перекроювання Сталіним та Гітлером Європи перед Другою світовою війною (тоді окрім Молдови Румунія втратила Буковину, яка відійшла до України) і чим швидше "країна-вигадка" Молдова возз’єднається із Бухарестом, тим краще. Якнайбільший тираж та видача румунських паспортів молдованам має лише прискорити "тріумф справедливості".
Болгарія/Македонія.
На думку деяких болгар-націоналістів, заяви про існування окремої македонської етноспільноти чи унікальної македонської мови — вигадка маразматиків, які готові визнати "техасців" як окрему етнічну спільноту із аналогічним успіхом. Югославська Македонія, на думку радикалів, свого часу була не більше, ніж історичною помилкою, однак настав час виправити це безглуздя, після чого можна буде приступити до грандіозного "визволення" братів-слов’ян із північної Греції.
Словаччина/Угорщина.
Якщо прислухатися до справжнього запеклого словацького націоналіста, ідея присутності у Словаччині "якоїсь там" угорської нацменшини — абсурд! Люди, які із якогось дива вирішили, що мають угорське походження (більшість із них, до речі, цигани), повинні просто стулити пельку і нарешті стати справжніми словаками, себто розмовляти словацькою та думати як справжній слов’янський словак. Будь-яка інша поведінка розглядатиметься як підлабузництво до імперії — давно, правда, не існуючої, однак від цього не менш зловісної. Якщо ж псевдоугорцям не подобається жити у Словаччинії, вони мають змогу повернутися до Угорщини, де, "на великий подив", словацька нацменшина давно перестала існувати, що ще раз доводить, що саме мадяри — справжнє зло та етнонаціоналісти.
Литва/ Польща.
Мало хто усвідомлює і навіть не замислюється над тим, що люди, які проживають в районі Вільнюса та розмовляють польською чи білоруською, насправді не слов’яни, а полонізовані литовці, спадок століть примусової асіміляції. Звичайно ж, таку жахливу ситуацію слід якомога швидше виправити і єдиний варіант як це зробити — деполонізувати та знову релитовинізувати цих людей. Розпочати цей процес слід прямо сьогодні, зокрема припинивши використовувати чужоземні польські літери та абсурдний правопис імен всіх потерпілих від насильницької полонізації, серед яких Адомас Міцкевісіус, якого польські "нелюди" перейменували у Адама Міцкевича. Не забуваймо про це.
Україна/Польща.
Ви приїхали до Галиччини відвідати її головне місто Л…? Тсссс, обережніше, від того. як ви назвете це місто, може залежати ступінь безпеки та задоволення від вашої подорожі. Якщо ви назвете його "Лвов" ( Lwów ), ви моментально постанете в очах західних українців як польський націоналіст, який по-звірячому винищує українських малюків просто заради розваги. Якщо ж ви вирішите назвати це місто "Львів", ви одразу ж перетворитеся на українського фашиста, який по-звірячому винищує польських малюків для розваги. Якщо ж оберете "Львов", то будете відхрещуватися від образу радянського злодія-масового вбивці. Всі інші, кому спаде на думку назвати його Лембергом. — нацисти….до зустрічі у Леополісі для подальшої дискусії.
Серед інших претендентів на титул "найображенішого східноєвропейця" — жителі Татарстану, яких інколи зухвало називають татарами, не зважаючи на їхнє слов’янське походження. До того ж кожному іноземцю слід пам”ятати, що Київська Русь немає жодного відношення до Росії, а всі, хто досі заїкається про існування руської нації погано обізнані, дурні, можливо, божевільні або москалі, які бажають розколити та знищити велику Україну, — пише “Тhe Economist”.
Видання наголошує, що, не дивлячись на те, що зовнішній тиск зумів дещо утихомирити всі суперечки за рахунок побудови формальної політики, серед людей вони не вчухають: на різноманітних інтернет-чатах, форумах учасники те й роблять, що посилаються винятково на "залізні аргументи","факти", при цьому не нехтуючи різноманітними їдкими образами, а часом навіть і. Хоча це і дещо риторичне запитання, однак чи не час припинити цю комедію? — запитує газета.
Підгот. Л.Дубенко.