Минулий рік був достатньо насиченим подіями. Варто лише згадати скандал з приводу публікацій “Wikileaks”, трагічну загибель президента Польщі Леха Качинського, виверження вулкану в Ісландії і т.д. Поряд з цим всі країни в цьому році зазнали певної економічної, політичної та соціальної трансформації.
США
Для Америки 2010 рік був достатньо суперечливий. Із економічної точки зору справи в США дещо покращилися: ВВП зріс на 2,6 відсотка у третій чверті 2010, споживча активність підвищилася, рівень безробіття більш-менш стабілізувався. Така ситуація кардинально відрізняється від 2009 року, коли всі показники були негативними і економіка ледь-ледь трималася на плаву.
Однак політична ситуація в країні далеко не весела, особливо для президента Обами. Вибори до Сенату, що відбулися у листопаді засвідчили провал демократів, а “Wikileaks” зі своїми публікаціями секретної дипломатичної переписки просто вбили всю компанію Білого Дому. Популярність Обами зменшується із кожним днем, якщо не з кожною годиною і, чесно кажучи, поки що на горизонті і близько не видно, щоб у нинішньої американської влади були якісь козирі на руках, аби скористатися ними згодом.
До того ж у Америці мало хто насправді задоволений тією зовнішньою політикою, яку проводить американський президент: більшість вважає, що ідея „перезапуску” відносин з Росією – це здача позицій Москві, а м’яке ставлення до Ірану демонструє наскільки безхребетним став Вашингтон. Найгірше для Обами – це те, що його соціальна політика, яку деякі запеклі ліберали вважають майже „комуністичною”, також не має феноменального успіху: реформу охорони здоров’я не підтримують ні конкуренти демократів республіканці, ні 45% населення США. Більше того 73% американців вважають, що держава занадто втручається у економічний сектор країни і не здатна контролювати фіскальний дефіцит, що позначається на рейтингу американського лідера – лише 23% повністю підтримують всі дії президента.
ЄС
В цілому Євросоюз у 2010 році в залежності від країни-члена показав абсолютно протилежні результати і тому саме цей регіон можна назвати найбільш політично та економічно активним. Минулого року центральна роль “поганого хлопця” на європейській сцені дісталася Греції із її бездонним державним боргом, а кульмінацією — провал єврозони в цілому після того, як стало відомо, що Іспанія разом із Португалією та Ірландією недалеко втекли від Афін. В Євросоюзі стали поширюватися протекціоністсько-негативні настрої. Німеччина, яка в 2010 році була визнана економічним локомотивом Європи, насилу погодилася рятувати греків. Такі настрої одразу ж негативно позначилися на соціальних процесах: варто лише згадати численні заворушення на вулицях Афін.
Однак не тільки греки відзначилися численними страйками та масовим невдоволенням. Вже майже традиційно для Франції там цього року також відбулися достатньо гострі акції соціального протесту. Найбільше людей вивело на вулиці французьких міст бажання влади провести пенсійну реформу і збільшити пенсійний вік. Зважаючи на те, що соціальна ситуація в Франції і так достатньо важка – більшість французів далеко не шикує навіть порівняно із їхніми європейськими сусідами, а доступ до освіти та різноманітних сфер дуже обмежений — нові ініціативи Саркозі і Ко не викликали особливого захвату, як і його „вирішення” циганської проблеми (депортація циган із території Франції назад до Румунії). />Невеселі соціальні настрої підсилювалися економічною ситуацією: лише на 0,5% зріс ВВП Франції у третій чверті 2010, в той час як сусідній Німеччині — на 2,2% у другій чверті і на 0,7% у третій.
Окреме місце в ЄС посідає Великобританія, яка не входить до єврозони і не приховує своєї зловтіхи з приводу її невдач і яка цього року отримала нового прем’єр-міністра Девіда Камерона. Не можна сказати, що економіка Сполученого Королівства процвітає: згідно з офіційними даним вона перебуває на третьому місці за дефіцитом платіжного балансу у світі. Але з іншого боку, останнім часом ситуація більш-менш стабілізувалася порівняно із часами, коли прем»єрствував Гордон Брауна, і як не дивно британський ВВП почав зростати швидкими темпами за рахунок перш за все споживчої активності. Тим не менше всі інші сектори британської економіки залишилися у достатньо посередньому становищі: торгівля, наприклад, останнім часом взагалі не сприяє економічному зростанню монархії. До того ж слід не забувати, що соціальні настрої цього року в Британії також були не дуже веселими: достатньо згадати масові протести проти трикратного підвищення вартості і без того дорогої освіти в країні.
Серед інших країн Євросоюзу можна виділити Польщу Після загибелі під Смоленськом президента Леха Качинського та обрання новим президентом ліберала Броніслава Коморовського вперше за багато років почалося активне зближення Польщі та Росії, що дещо послабило напруженість між всіма країнами регіону, в тому числі між Кремлем та державами Прибалтики.
Росія
Минулий рік для Росії вийшов якимось дивним. Якщо брати суто економічну сторону розвитку, то 2010 був достатньо непоганим для країни. Навіть Міжнародний валютний фонд ще влітку визнав, що російська економіка відновлюється швидшими темпами, ніж прогнозувалося раніше, і це підтвердив, зокрема, Європейський банк реконструкції, вказуючи на активний розвиток за рахунок високих цін на нафту та податкових стимулів.
Однак політична та соціальна ситуація в РФ продовжувала бути достатньо турбулентною. Останнім часом все вказує на те, що прем’єр Путін, який, схоже, претендує на лаври Луїса Армстронга, співаючи “Blueberry Hill”, хоче повернути собі посаду президента держави та відправити у минуле Медведєва, за словами «Wikileaks”, “свого відданого Робіна”. Більшість такі амбіції Путіна не схвалює, наголошуючи, що це не сприятиме подоланню корупції та розвитку демократичних начал. Але найгіршою була соціальна ситуація, яку ніяк не можна назвати спокійною: варто лише згадати події в Кущовці та спалах гострих міжетнічних війн. Не варто забувати і про терористичні атаки в московському метро.
Єдине чим Москва може бути дуже задоволена – це її зовнішня політика. За 2010 рік Кремлю вдалося отримати згоду всіх країн на прокладання газопроводу “Північний потік”, трохи притиснути Вашингтон, відновити вплив в Україні, встановити ближчі відносини із всіма європейськими державами, особливо близьким партнером Німеччиною, знову зблизитися із Варшавою та багато чого іншого. І навіть провал російських шпигунів в США та російської команди на Олімпіаді не завадили Москві суттєво зміцнити свої позиції на міжнародній арені.
Китай
В принципі, Китай аналізують переважно із економічної точки зору, адже політика та соціальна політика в даній державі не дуже динамічна, тим не менше і тут знайдеться, що сказати. У 2010 році економіка Китаю продовжувала процвітати: влітку йому вдалося обійти Японію за обсягом ВВП і, за оцінками експертів, цього року вона стане найбільшою економікою після США, що звучить достатньо кумедно, адже Китай вважається економікою, що розвивається.
Минулого року Пекін звернув на себе увагу і своєю зовнішньою політикою. Несподівано для всіх він не підтримав дружню Північну Корею в ситуації із обстрілом території Південної, а також проводив достатньо конструктивний діалог зі своїм капіталістичним „ворогом” Вашингтоном, із яким має дуже тісні економічні зв’язки.
Звичайно, найбільш резонансним стали події відносно Нобелівської премії миру, яку мав отримати „злочинець” Ліу Ксябо, але не зміг цього зробити. Китай і так не є ідеалом демократії, але після скандалу із Ксябо позиції Пекіну в очах захисників прав людини ще більше погіршилися. Тим не менше, з усього видно, КНР це зовсім не турбує: він намагається убезпечити територію довкола себе і вже в 2020 році стати провідною економікою світу.
І трошки про Україну
Україна в 2010 році нічим особливим на міжнародній арені не відрізнилася: більшість держав просто познайомилися із новим президентом, висловили достатньо нейтральну думку про нього та почали із ним працювати. Єдиний хто зблизився із Віктором Януковичем, це президент Росії Дмитро Медведєв, який постійно відвідує Україну та запрошує його до Росії. аби укласти різноманітні контраверсійні угоди.
Захід же не настільки в захваті від українського глави, особливо після численних повідомлень про тиск на пресу та переслідування опозиції і її лідера Юлії Тимошенко, однак продовжує із ним співпрацювати. Так МВФ дійшов згоди із українським урядом і погодився дати ще одну частину кредиту — для стабілізації фінансової ситуації. Зважаючи на все це, Київ продовжує утримувати баланс між ЄС та Кремлем і намагається зірвати куш на обох фронтах.