Головним підсумком київського засідання українсько-російського міжурядового комітету під головуванням прем'єр-міністрів обох країн Миколи Азарова і Володимира Путіна стали шість угод про співпрацю між державними органами і комерційними компаніями України і Росії. Втім про основне питання, яке цікавило багатьох – зниження ціни на російський газ, жоден з урядовців обох країн не сказав ні слова, хоча, як запевняв той же Азаров, газова тема є пріоритетною у відносинах Україна –Росія.
Володимир Путін віднедавна — частий гість в Україні: до його періодичних приїздів і влада, і преса, і громадськість встигли звикнути. Щоправда, надії на кожен із приїздів російського голови уряду все ще покладають чималі. Так, на ранковому засіданні уряду Прем’єр Микола Азаров свої сподівання на розмову з Володимиром Путіним поставив на друге місце за важливістю — після виборів, звичайно. «Підготовлено 11 проектів документів: угод, протоколів тощо», — анонсував він і злегка привідкрив таємницю, про що розмовлятимуть два керівники урядів: енергетику, прикордонне співробітництво, спрощене перетинання кордону, культурний обмін та обмін студентами, агропромисловий комплекс та газ…
Після тригодинного запізнення Володимира Путіна він і Микола Азаров провели в переговорній кімнаті ще дві години; спочатку вони розмовляли у присутності послів, потім попросили залишити їх наодинці. Засідання ж економічного комітету тривало менше години. Враховуючи, що з кожного боку в заході брали участь більш, ніж 30 чиновників, мало кому з них вдалося скористатися можливістю розповісти прем'єрам про проблеми своєї галузі. Головним же підсумком засідання стали шість секторальних угод, підписаних державними і комерційними структурами України і Росії. Зокрема /> є угоду між держконцерном «Ядерне паливо» (Україна) і ВАТ «ТВЕЛ» (Росія) про співпрацю в організації в Україні виробництва ядерного палива для реакторних установок типу ВВЕР-1000 за російськими технологіями підписали президент ТВЕЛ Юрій Оленін і гендиректор компанії «Ядерне паливо» Тетяна Амосова.
Було також підписано угоди про створення спільного підприємства між «Об'єднаною авіабудівною корпорацією» і державним підприємством «Антонов», міжурядові угоди про співробітництво в морському та авіаційному пошуку і порятунку на Чорному та Азовському морях та про міжрегіональне і прикордонне співробітництво, а також міжурядовий меморандум про співпрацю в галузі суднобудування.
Характерно, що прем'єри відмовилися відповідати на запитання журналістів, обмежившись короткими заявами, в яких зовсім нічого не сказали про досягнуті домовленості і лише нагадали про «нормалізацію наших двосторонніх відносин». У кулуарах подейкували, що ініціатором скасування анонсованої прес-конференції стала російська сторона. Також Микола Азаров та Володимир Путін, у заяві після засідання двостороннього комітету зі співпраці не коментували взаємодію в газовій сфері і те, як проходили переговори на цю тему. У цій заяві взагалі не було жодного слова про переговори щодо відносин у газовій сфері.
Відповідаючи на запитання журналістів керівник Міненерго Росії Сергій Шматко сказав: «Якщо два прем'єр-міністри нічого не сказали, в яке становище ви мене ставите?» Водночас він підтвердив, що питання співпраці в газовій сфері на засіданні комітету і під час зустрічі голови уряду Росії з Президентом і Прем'єр-міністром України «було порушено».
Відмовився від відповіді і український керівник міністерства палива та енергетики Юрій Бойко. «Ми обговорили питання широкого спектру», — посміхаючись сказав він.
Така позиція трохи здивувала присутніх з української сторони, адже ще зранку на засідання уряду Микола Азаров, готуючись до діалогу, ще раз повторив свою всім відому позицію: укладена попереднім урядом газова угода не відповідає чинному законодавству України, є невигідною ні нам, ні росіянам, а отже, її необхідно терміново змінювати! «Треба шукати компроміс, і з огляду на відновлений рівень взаєморозуміння і взаємної довіри з Росією, переконаний, що компроміс ми знайдемо», — наголосив він.
Водночас нафтова складова у прем’єрському діалозі виглядала не так уже й безнадійно. Керівники урядів мали погодити між собою остаточний варіант угоди про транзит нафти. Напередодні перший віце–прем’єр Андрій Клюєв повідомив, що сторони близькі до підписання документа. Головною його фішкою мали стати зобов’язання Росії гарантувати прокачування нашими трубопроводами 30 млн. тонн нафти щороку. Щоправда, в обмін на запровадження незрозумілої «європейської» формули розрахунку тарифів за транзит.
Судячи з усього, переговори на цю тему йшли важко. Підтвердження: спочатку офіційний учасник української делегації організував у пресу «злив» інформації — мовляв, Володимир Путін мало не особисто зірвав підписання угоди про транзит, яка вже практично була готова. А раз так, то Київ шукатиме інші можливості, аби заповнити свою нафтову «трубу»: скажімо, сировиною з Казахстану, Венесуели тощо.
Буквально одразу ж з’явився коментар міністра енергетики Росії Сергія Шматка: «Змушений вас розчарувати, але ми парафували угоду про транзит нафти. Вона визначає порядок взаємодії сторін і носить рамковий характер». Традиційно без деталей…